Крім перелічених районів розповсюдження корінної кременевої сировини, на теренах від Дніпра до Карпат наявні безліч місцевостей з різними типами перевідкладених давньо-морськими або палеорічко-вими водами силіцилітів, початково переважно нижньосеноманського, а вторинно геологічно молодшого, починаючи з палеогену, віку.
Розрізи останнього в Прикарпатті починаються з еоценових відкладів, де галька, стягнення і навіть невеличкі лінзи(?) сірих та темно-сірих апоспікульних кременів відомі в басейнах річок Стрипа, Коропець, Золота та Гнила Липи, лівих приток Дністера. В селі Нагоряни поблизу м. Бучач кременева галька зафіксована у глауконіто-кварцових пісковиках, в околицях м. Магерова (Кам'яна Гора) кварцові піски містять гальку халцедонолітів зелеику-вато-сірого з прикатаної поверхні кольору. На схилі Церковної Гори поблизу м. Щирець відомі відслонення аналогічних пісків з перевід-кладеною, початково нижньосеноманського віку, галькою.
Подібний силіцилітовий матеріал фіксується в околицях Тернополя та Чернівців у Подністров'ї та Попрутті, тобто в багатьох точках південного заходу Руської платформи та зовнішньої зони Перед-карпатського прогину, через що окремі трипільські знаряддя на згаданих територіях, які за мікроскопією нібито виготовлені з силіцилітів нижнього сеноману, насправді походять з перевідкладеної, геологічно більш молодої сировини, нарешті, поруч з подібним матеріалом серед опоковидних пісковиків еоцену в районі м. Шар город трапляються ділянки локального окременіння у вигляді низькоякісних сірих, чорних, жовтих силіцилітів. Перевірка на місцевості довела, що трипільці нехтували подібною сировиною, хіба як абразивом, занадто велика запіщаненість подібної породи виключала її обробку ретушуванням чи сколовою технікою, хоча для однозначних висновків потрібен перегляд каменю трипільських поселень з фондів Вінницького краєзнавчого музею та Педагогічного інституту, чого в свій час, на жаль, зробити не вдалося.
На теренах Молдови найпівденнішим виходом кременистих відкладів палеогену є розріз балки Немелвій біля с. Борсук Вертижансь-кого району на правому борту долини Дністра, де під тортонсько-баденськими пісками зафіксовані глауконіто-кварцові піски з пере-відкладеною, зеленкуватою з поверхні силіцилітовою галею початково сеноманського походження.
Вірогідних кременевмісних відкладів нижнього міоцену у сучасних відслоненнях Молдови та Українського Правобережжя досі ще не виявлено, хоч деякі геологи умовно датують цим часом так звані «плитчасті» (за С. М. Бібіковим)
халцедоноліти з ознаками локального мікрокварцування, які потужним горизонтом за схемою «хард рок» залягають в покрівлі нижньосено-манських верств.
Кременевмісні породи тортонсько-баденського регіоярусу (за старою класифікацією другого середземноморського горизонту) внаслідок річкової ерозії виходять на сучасну денну поверхню в межах Придністров'я, на теренах Північної та Центральної Бессарабп. Нижньо-тортонські відклади представлені тут мергелями з кременегальковими базальними конгломератами.
Галька з останніх, наприклад, в Дондюшанському районі Молдови, на околицях сіл Непадове, Ворона, Окланда, Наславча, Бирнове представлена перевідкладеними кременями, напівроговиками, тезами опоками та чортами початково-сеноманського віку. На території Середньо-прутської рівнини, в басейнах лівих припливів Пруту річок Лопатник, Раковець, Драбіште, Чуіур, Камена розріз тортонськнх рифів-товтр теж починається з базальних конгломератів, що містять перевідкладену крем'яну талю того ж первісного походження, в околицях сіл Друца, Гординешти, Володяни, Кержеуци інколи спостерігаються не лише в підошві, а й у двох-трьох прошарках вище по розрізу товтрових вапняків скупчення гальки кременів вихідно того ж нижньо-сеноманського віку.
Серед пісків дністровсько-ратинського горизонту того ж неогену перевідкладена кременева галька спорадично зустрічається і у Львівській області (наприклад, в селах Чернилів Руський, Ступки, Заборів, 11 отели ч. правда, вже поза межами трипільської ойкумени), інколи в шарах до 0,8 м потужністю (в околицях сіл Ясенів, Підгірці, поблизу Одеська тощо), та вздовж відслонень долини середнього Дністра аж до м. Сороки. Верхньо-тортонські за віком кременевмісні відклади відомі біля сіл Матвійківці (Хмельницької області), Зубря, Крива. Грубовалунна кременева сировина Карпового Яру, яка здобувалася і трипільцями, і людністю епохи бронзи аж до часів заліза, в основі своїй нижньосено-манська, перевідкладена в тортонський час.
Відслонення гельведського часу (середній міоцен) глини, пісковики, запіщанені вапняки подекуди теж містять перевідкладену кременеву галю (яка походить з розмитих давньою ерозією кременистих карбонатно-гезових шарів нижнього сеноману). Остання виявлена, наприклад, в районах сіл Підгірці на південний захід від Тернополя, Дунаївці та Вишнівка (Городенківського р-ну). Зеленкуваті з поверхні, у ядрі брунатні до чорних кремені у галях аналогічного походження зафіксовані в нижній течії р. Стрий (села Сороки, Шутомлинці), на лівому березі р. Коропець в околицях сіл Сехів, Білокриниця, Загайці та в деяких інших місцях.
Залишається відкритим питання щодо віку перевідкладенних, вихідно жовнових кременів у конгломератах стебниківської світи між м. Ланчин та горою Діл на лівому березі верхньої течії р. Прут у Покутті. Ці кремені попередні дослідники вважали олігоцено-менілітовими, але попри помірні розміри та тріщинуватість окремих зразків зовні вони найбільш схожі на дещо вицвілі конкреції турону або інфільтраційного походження халцедоноліти тлумацького типу. Використання цих кременів найвірогідніше у мікролі-тичній техніці, якою трипільці теж володіли.
У глинястих «клейкуватих» або суто кварцових пісках подільської свити (ярусу), що відслонюються на українській частині лівобережжя Дністра та його припливах Тернові, Жвані, Мурафі, також присутні перевідкладені кремені як Нижньо-сеноманского, так і палеогенового (у зеленій вторинній глауконітовій кірочці) віку. В Молдові породи цього ж розрізу відслонюються між селами Кременчуг і Наславча, в яру Ла-Ізвоаре (біля с. Атаки), хоч значна потужність кремневмісного шару 6,2 м та його склад (нагромадження кременевих конкре-цій з невеликою кількістю піщано-трепельного заповнювача) дозволяють припускати більш складний процес формування зазначених відкладів. Можливо, тортонськими за віком (а початково теж сено-манськими) є сірі та ясно-сірі кремені долини р. Реут, включаючи й низькоякісні жовнові силіциліти останньої між селами Бобулешти та Гура-Камена у Флорештському районі Молдови.
Для піщано-глинистих з перевід-кладеними (?) кременевими гальками відкладів, включаючи територію Молдови, свого часу був запропонований термін бугловського ярусу міоцену, від якого сучасна геологія відмовилася. Проте кременева сировина відповідного типу продовжує фігурувати в археологічних працях, з характеристикою, наприклад, конкретних родовищ та навіть копалень подібної сировини. До останніх С. М. Бібіков зарахував відслонення буглівських порід на схилі Горошкової Гори (лівий берег р. Студениці у Староушицькому районі Хмельницької області), де розроблялися трипільцями; півметровий шар скупчення кременистої галі з нестандартною товстою, до 10 мм, білою порцеляноподібною жовновою кірочкою.
