Волинка є одним з найстаріших музичних інструментів, конструкція якого не зазнала істотних змін з часів середньовіччя до наших днів. Більшість людей вважає, що на них грають тільки в Шотландії, хоча, насправді цей незвичайний інструмент отримав досить широке розповсюдження і в інших країнах.
Ірландські, іспанські та чеські аналоги любителями подібної музики цінуються не менше, ніж їх шотландські побратими. Усі ці інструменти мають свої відмітні особливості, які проявляються в конструкції, застосовуваних матеріалах, тому й звучання у кожного своєрідно. Цю особливість неодмінно слід враховувати при настройці.
На цей процес істотно вплинуть і матеріали, з яких вона була зроблена. Спочатку на виготовлення йшло дерево різних порід і шкура тварин, з якої кроілся мішок. У сучасних волинка дерев'яні елементи замінені пластиковими. Останні вимагають мінімальної установки, але дають кілька плоский звук.
Найбільше цінуються вироби з натуральних матеріалів, однак вони вимагають спеціального догляду. Так як дерево та шкіра чудово вбирають вологу, і сильно піддані температурному впливу, зберігати і налагоджувати музичний інструмент потрібно в таких же умовах, як ті у яких будуть на ньому грати.
Простіше за все налаштувати волинку з одним Бурдон, тоді як в деяких моделях їх кількість може досягати п'яти. Бурдон - це трубка, що виходить з мішка, яка надає звучанню велику глибину. При регулюванні інструменту дути в чантер слід з тією ж інтенсивністю, з якою ви будете грати, інакше звучання буде істотно відрізнятися.
Для вибору правильної частоти звуку вам не буде потрібно складне устаткування або спеціальна лабораторні меблі, досить буде звичайного або електронного камертону. Однак краще за нього підлаштовувати перед кожною грою, тому що чим більше волинці років, тим гірше вона тримає лад. Крім того, для отримання багатого і насиченого звучання при грі в ансамблях і оркестрах ці оригінальні інструменти виготовляють вже оптимізованими під який-небудь певний лад.
