Трипільський мальований посуд фон Штерн розглядав як перший ступінь і попередню фазу розвитку мікенського вазового живопису, тим самим переносячи центр розвитку європейської цивілізації у III тисячолітті до н.е. з Греції до Північного Причорномор'я. Саме місцеві племена, на його думку, винайшли досконалі технології виробництва мальованого посуду. Припинення його місцевого виробництва Е. Р. фон Штерн.пояснює переселенням цих племен або добровільно, або під тиском якоїсь хвилі народів на південь, до Греції та Анатолії.
Тому, зазначав він в останніх рядках свого реферату, неолітична культура регіону Дунаю та Дніпра заслуговує на увагу не лише археологів, але й істориків. Адже вона містить в собі зародки культури племен, що заселили пізніше Грецію й поклали початок її високій культурі1. У загальних рисах проблему походження і розвитку трипільської культури Е. Р. фон Штерн вбачав у наступному. З масиву індоєвропейських народів з часом виділилися племена, які почали жити осіло на південному сході Європи, зокрема у Дунайсько-Дніпровському регіоні.
Тут вони створили своєрідну культуру. При цьому художні здібності окремих особистостей або груп зрештою привели до виникнення високохудожнього мальованого посуду. Це проявилося у прагненні оздобити навіть звичайний хатній посуд. Оскільки заселена племенами територія не була розділена ні гірськими хребтами, ні річковими системами, останні, найімовірніше, мали комунікативний вплив, а весь регіон з часом набув певної культурної єдності. Під впливом нових мас переселенців з півночі, натиском нових індоєвропейських племен, а можливо, через проблеми з виснаженням ґрунтів у процесі примітивного землеробства ці племена знову почали переміщатися. Вони залишили місця проживання і, рухаючись з півночі на південь, заселили узбережжя Малої Азії, острови Егейського моря та Грецію.
Тут, на нових міцях, поглиблюється дифереціація племен і груп. Проте загальна основа культури не зникає.
На XIII археологічному з'їзді М. Ф. Біляшівський доповідав про свої розкопки у Липовецькому повіті Київської губернії, зокрема про дослідження трипільських поселень. Йшлося про поселення біля с. Бо-рисівка. На відміну від Е. Р. фон Штерна, він висловив думку про те, що передчасно виступати з узагальненням щодо трипільської культури, треба насамперед нагромадити факти. Зокрема пов'язати знахідки з матеріалами із східної Галичини, Боснії та ін.
У відповідь на такі зауваження Е.Р. фон Штерн зазначив, що він не згодний з доповідачем щодо передчасності узагальнень. Матеріалів, на його думку, назбиралося вже цілком достатньо, а відмовлятися від висновків не в інтересах науки, яка вимагає насамперед вмілого, обережного й уважного групування матеріалів. В іншому випадку, зазначав він, учені могли б цілі сотні років чекати на нагромадження цих матеріалів.
В цілому ХІІI археологічний з'їзд став важливою віхою в узагальненні відомостей про трипільську культуру. Тут В. В. Хвойкою та Е. Р. фон Штерном були оприлюднені важливі положення, які в цілому зустріли схвальний відгук вченої громадськості. Голова вченого комітету з'їзду професор Д. І. Багалій відзначив, що пояснення фон Штерном походження та історичної долі трипільської культури «зближує нас з Давньою Грецією» і є найбільшим науковим досягненням даного з'їзду у галузі первісної археології. Він вважав, що дослідження Е. Р. фон Штерна «відкриває широкі горизонти у галузі європейської археології, так само й давньогрецької історії».
У своїй доповіді Е. Р. фон Штерн часто згадував наукові розробки Губерта Шмідта, який займався європейською праісторією та археологією, який висловив і обґрунтував ряд положень щодо походження та розвитку, етнічної належності культур доби неоліту в Європі, зокрема в Дунайському регіоні. Так, Г. Шмідт вважав неолітичну культуру регіону Дунаю – Дніпра (фактично культуру Кукутені -Трипілля) фракійською, оскільки останні відомі з історичних часів у Семигородді.
Маючи на увазі стійкість гірського населення, він вважав Карпати за прабатьківщину фракійців, які розселялися з півночі на південь. Про значення і вплив праць Г. Шмідта свідчить полемічний характер статті М. Я. Рудинського про трипільські студії Ф. К. Вовка, який відстоював пріоритет останнього перед досягненнями німецького археолога.
Справді одне з визначних місць в історії вивчення трипільської культури належить Ф. К. Вовку. У доповіді на міжнародному конгресі в Парижі дослідник розглянув трипільську культуру в контексті європейського неоліту, висловив міркування щодо призначення трипільських глиняних посудин та висунув ідею східного (з Давнього Сходу) походження Трипілля.
