У 1970-ті роки значні дослідження розгорнулися у Подністров'ї, що було пов'язано з рятувальними розкопками у зоні будівництва водосховища Могилів-Подільської ГЕС. Велике значення мали дослідження поселення Бернашівка, проведені В. Г. Збе-новичем. Він розкопав також ряд об'єктів на поселеннях Окопи, Вороновиця, Кормань та ін. Результати досліджень дозволили йому поставити питання про походження трипільської культури на території України, яке він пов'язував з просуванням населення з Молдовського Прикарпаття на схід.
ред розкопками В. П. Дудкіним було проведено магнітну зйомку та встановлено планування і загальну кількість жител на поселенні площею близько 10 га, що дозволило спланувати роботи заздалегідь і отримати цікаві результати. Так, виявлена магнітною зйомкою центральна споруда поселення, як показали розкопки, була культового призначення з певним набором речей: антропоморфної та зооморфної пластики, розписного посуду.
Садиби за околицею поселення належали до більш пізнього часу, ніж основна кількість жител у центральній частині леснiкова, В. О. Шумової, Т. М. Ткачука дослiджував у 1985–90 роках пам'ятки середнього та пiзнього Трипiлля у районi Могилева-Подiльського3. З 1991 р. роботи в Бернашiвцi очолив О. Г. Колеснiков (Корвін-Піотровський). Матеріали з розкопок, які проводили експедиції Інституту археології АН УРСР, поповнили наукові фонди та експозицію Археологічного музею інституту.
Значні за обсягом розкопки було проведено у 70–80-ті роки на території західних областей України місцевими дослідниками. Б. А. Васи-ленко виявив на Івано-Франківщині багато нових поселень, спільно з В. М. Коноплею, І. Т. Кочкіним провів дослідження на багатьох з них. Завдяки цьому вдалося відкрити копальні та майстерні з обробки кременю, було поставлено питання про існування особливої верхньо-дністровської групи пам'яток трипільської культури4. Матеріали з цих розкопок можна побачити в Івано-Франківському обласному краєзнавчому Музеї та музеї археології Прикарпаття.
В. М. Конопля, окрім досліджень у Прикарпатті, проводив розкопки і розвідки на Волині. Він працював на поселеннях біля с. Ярославичі, Малі Дорогостаї, Хорів, провів рятівні розкопки на поселенні Блищанка та ін5. Під час досліджень на Волині було відкрито велику кількість місць видобутку та обробки кременю, в тому числі в мідному віці. Особливу увагу дослідник приділив кременеобробним майстерням та цій галузі ремесла трипільців, які базувалися на місцевих покладах високоякісного кременю1. Крім того, В. М. Конопля проводив дослідження на поселеннях синхронних трипільській культур у цьому регіоні, що дало змогу встановити їх співвідношення та взаємозв'язки.
У 80-ті рр. було відновлено розкопки поселення Бодаки, найдавнішого у цьому регіоні (етап ВІІ). Дослідження унікального поселення, яке належало громаді, що займалася виробництвом знарядь з кременю, проводила експедиція Ленінградського відділення Інституту археології АН СРСР під керівництвом Н. М. Скакун.
Велике значення для дослідження культур мідного віку на Волині мали розкопки, які проводив у 70–80-ті рр. М. А. Пелещишин. Вперше здійснювалися широкі розвідки та розкопки в басейні Західного Бугу, межиріччі річок Стир та Горинь, на поселеннях пізнього етапу Трипілля: Листвин, Голишів, Лози, Хорів, Кос-тянець та ін. Паралельно досліджувалися пам'ятки інших енеолітичних культур – лійчастого посуду, лендь-єльської (так автор визначав комплекси культур Малиця та люблінсько-волинської мальованої кераміки).
Було виділено нові типи пам'яток трипільської культури на Волині. Результати цих досліджень, а також інші матеріали з регіону М. А. Пеле-щишин узагальнив у своїй докторській дисертації. Знахідки з розкопок зберігаються та експонуються в археологічному музеї Львівського державного університету.
Працiвники Одеського археоло-гiчного музею АН УРСР розкопували трипiльськi пам'ятки рiзних етапiв. К. В. Зіньковський продовжив розкопки на поселенні Олександрівка, дослідивши залишки ще одного житла. Ранньотрипiльськi поселення у межиріччі Дністра та Південного Бугу досліджено в Тимкові та Слобідці у 1979 81 рр. Н. Б. Бурдо. У тому ж районі розкопано середньо-трипільські поселення біля с. Кири-лівка (Л. Ю. Поліщук). Пам'ятки усатівського типу біля с. Маяки та під Одесою досліджували Е. Ф. Патокова та В. Г. Петренко.
Останній провів кілька сезонів розкопок на зазначеному поселенні. У 1989 р. співробітники музею видали колективну монографію, присвячену усім цим дослідженням культури I. І. Заєць. Крім розкопок в Кліщеві, він провів дослідження на поселеннях Цвіжин, Ворошилівка та ін. Поселення етапів ВІІ та СІ у Побужжі досліджував у 80-ті рр. С. О. Гусєв.
Він вiдкрив та розкопував трипiльські поселення Сосни, Бiлозiрка, Вишенька 1, Вишенька 2, Городище 2, Лисогiрка, Курилiвка, Лiсна, Конаткiвцi. Результати досліджень поселень були узагальнені в кандидатській дисертації та висвiт-лені у монографiї.
Період між 1971–91 рр. можна вважати часом найбільш інтенсивних польових досліджень трипільської культури у ХХ ст., які проводилися на всій території її поширення. Було здобуто значні матеріали, видання яких лишається актуальним завданням для сьогоднішніх дослідників Трипілля. Переважну більшість польових досліджень проводили фахівці з Інституту археології АН УРСР та інших наукових установ України.
Участь у польових дослідженнях на території України фахівців з Москви та Ленінграда скоротилася, так само, як і кількість археологічних експедицій, організованих цими установами.
