Трипільська культура

Культура кам'яної доби в Україні. За новими науковими дани­ми, людина почала жити на території України мільйон років до нашого часу. В середині 70-х рр. XX ст. київський вчений Владислав Гладилін знайшов біля села Королеве на Закарпатті сто­янку первісної людини. На цьому місці виявлено знахідки 16 куль­турних шарів палеолітичних часів. Це знаряддя праці пітекант­ропів, неандертальців, кроманьйонців - ♦зубила, ♦чопери, ♦великі відщепи. Всього було знайдено біля 100 000 предметів. Нині розкопи запроваджені на Львівщині, Буковині, Поліссі, у Мол­дові. Висновки про таке давнє перебування людини на цій тери­торії дістали неодноразове підтвердження. Важливе значення на­дається розкопам в районі Карпатсько-Подільських висот, Закар­паття, який був протягом останнього мільйону років покритий льодовиком і незатоплений.

У 1946 р. в селі Лука Врублевіцька над Дністром у 20 км від Кам'янця-Подільського археологом П. І. Борисковським виявле­но 50 кам'яних виробів і частин скелету людини, що проживала тут приблизно 300 тис. років тому. За антропологічними ознака­ми вона належала до типу кроманьйонців, була високою на зріст та інтелектуально розвинутою.

Згадані відкриття змінили уявлення вчених світу про українсь­ку культуру, про історію українських земель. Становлення лю­дини в Україні, вірогідно, відбулося в ті самі періоди, що і в інших регіонах Землі. Палеолітичні культури в Україні вказують на певну оригінальність і самостійність у розвитку тодішніх людей і на зв'язок населення з Надсередземномор'ям.

Епоха палеоліту (200 тис. - 10 тис. років до Н. X.) засвідчує існування на території України певної культури. Саме в ці часи:

-        люди набувають вміння добувати і використовувати вогонь;

-        удосконалюють знаряддя праці житло будується з дерева (жер­дин), кісток;

-         виготовляють прикраси, що нагадують людину, фігури тварин;

-        з'являються зачатки релігійних вірувань (анімізм, магія, то­темізм, фетишизм), а разом з ними елементи мистецтва.

В добу мезоліту (10 тис. - 7 тис. років до Н. X.):

 

-         на Україну пришили лук і стріли;

-         розвивається рибальство, приручено собаку;

-         започатковуються форми первісної племінної організації;

-        основою суспільного устрою стає матріархат;

-        для обробки дерева використовується долото, сокира, тесло;

-        виготовляються нові знаряддя праці - ножі, кинджали, спи­си з ріжучими кам'яними пластинами, лук тощо.

 

Місця перебування часів пізнього палеоліту виявлено на всій Україні. Найбільш цікаві стоянки - Мізинська на Десні, Кирилі­вська, Межирічська, Гінцівська.

Яскравим зразком української культури пізнього палеоліту і неоліту є трипільська культура. Перші знахідки, що стосуються цієї культури, було зроблено в селі Трипілля на Київщині, пізніше відкопано подібні селища по всій Україні. Від трипільської куль­тури походять ♦форми хліборобства, ♦хліборобські знаряддя і ♦зернові рослини (плуг, мотика, серп, ячмінь, просо, пшениця), ♦використання тварин у господарствах (воли та корови).

Способи будівництва житла, зокрема хати, також дісталися у спад­щину від трипільців. Піч з глини, гон­чарні вироби у характерній манері, знайдені в багатьох місцях України, також належать до трипільської культури. Ще в добу палеоліту в Україні розвивається мистецтво у вигляді орнаментів на кістках тварин, примітивних музичних інструментах. Прикладом можуть служити предмети, знайдені у Кам'яній Могилі біля Мелітополя. Вони свідчать про тотемічні вірування стародавніх людей. Тоте­мами були деякі тварини, особливо пта­хи, земноводні, яйця, ікринки.

Знайдені статуетки жінок вказують на культи жінки-матері, що були поширені в Україні в палеолітичні і неолітичні часи. Перші форми соціальної організації мали відверто матріархальний характер. У неоліті в Україні з'являються елементи міфології, наприклад, уявлення про свя­щенний шлюб. Жіночі статуетки з три­пільських знахідок в деяких випадках об­виті змієм або мають вигляд богині, що сидить на кріслі у формі бика. Такі вироби символізували відродження природи навесні, єднання Землі, Сон­ця, Місяця і були поширені в усьому Надсередземномор'ї (зокре­ма, зображення різних іпостасей Зевса у шлюбі з богинями). Подібні символи відображають становлення в Україні землеробської куль­тури і укорінення реалій цієї культури у свідомості населення.

Племена трипільської культури заселили Подніпров'я, особ­ливо густо правий берег Дніпра, а також Придністров'я. Вторгнення войовничих кочових племен зі Сходу знищило трипільську цивілізацію, однак елементи її культури стали склад­никами інших культур, що розвинулись в Україні, а такі її елементи, як культ богині-матері, обряди, звичаї з поклонін­ням місяцю тощо збереглися до часів християнства.

 

Зміни, що відбулись в епоху бронзи (2 тис. років до Н. X.):

 

-        настав кінець етнічної, суспільної та культурної стабільності;

-        маси людей вирушають з насиджених місць на нові землі;

-        розвивається металургія бронзи, з'являється значна кількість металевих знарядь, у деяких племен з'являється плуг;

-        з'явились садівництво, городниц­тво, ремісництво;

-        відбувається активна асиміля­ція або місцевого населення, або пришельців, у результаті з'являється неокресленість меж тогочасних культурних утворень;

-        індоєвропейці принесли з собою на територію України дуже важ­ливі культурні елементи. В суспільній сфері - це патріархат, у духовній - культ Сонця та розвине­ну флективну мову.

Початок залізної доби (з І тис. років до Н. X.) на території України пов'язаний з кіммерійською культу­рою (Північне Причорномор'я), а трохи пізніше - зі скіфською культурою та ранніми слов'янськими культурами. У І тис. до Н. X. територія України потрапила у сферу впливу античних впливів, і це започатковує нову епоху в розвитку культурних традицій ук­раїнців.

Культура скіфів - своєрідний сплав місцевої культурної традиції, що корін­ням своїм сягає мідного віку, та склад­ників античної цивілізації, значний вплив якої відбувся внаслідок колонізації елі-нами північного узбережжя Чорного моря (з VIII ст. до Н. X.), коли були засновані міста-поліси (Ольвія - на березі Буго-Дніпровського лиману; Тірас - у гирлі Дністра; Пантікапей - на місці сучасної Керчі; Херсонес - біля сучасного Севастополя та ін.)

Від скіфів українці успадкували керамічне і декоративне мистец­тво, низку слів (собака, топір та ін.), елементи одягу (біла сорочка, чоботи, шпичаста шапка), деталі озброєння (сагайдак, пернач).

Грецьким поселенням у Північному Причорномор'ї важко було боронитись від чисельних кочовників (сарматів, готів, гунів та ін.). І хоча на якийсь час римське завоювання (IV ст. до Н. X.) забезпечувало їм стабільність, з часом вони припиняють своє існу­вання.

Проте культура міст-держав як чорноморський варіант античної культури значною мірою вплинула на культурний розвиток сусідніх

народів, у тому числі і предків ук­раїнців - слов'ян.

Перехід відповідного суспільства до більш високого етапу еволюції культури у різних регіонах Землі відбувалося по-різному. Розглянемо лише основні етапи розвитку куль­тури у європейському регіоні, яка найбільше вплинула на весь подаль­ший розвиток української культури.