Трипільська культура

Сучасний світовий культурний простір в XX - XXI ст. значно ущільнився завдяки різним факторам. Це засоби транспорту і зв'яз­ку, ринкова економіка і новітні технології, поширення західних стандартів політичного і громадського життя, в якому на перше місце вийшли принципи свободи і демократії, масова культура, а також християнізація багатьох народів світу завдяки активній місіонерській діяльності християнських церков.

Спостерігаємо зростання взаємного впливу культурних орієн­тацій різних типів культур. Християнська культура домінує в су­часному світі, помітним є тенденція до засвоєння і адаптації хрис­тиянських цінностей в межах інших культурних типів. Зокрема, образ Христа певним чином засвоюється сучасною формою індуї­зму - кришнаїзмом, в якому Христос оголошується сином Крішни.

Все більшого поширення набуває месіанський іудаїзм, який виз­нає Христа сином Божим і Месією. Традиційним є визнання Ісуса Христа одним з головних пророків в ісламі. Разом з тим і сучасна християнська культура загалом є в значній мірі толерантною до інших вірувань і релігій. Поширений нині в світі екуменічний рух все більше орієнтується не тільки на взаємне порозуміння між християнами різних конфесій, але й на діалог з представниками нехристиянських релігій.

Екуменічні процеси стали впливовим фактором міжнародною життя і глобальної міждержавної політики. Вони інтенсивно роз­виваються і на теренах України. Характерними рисами екуменіч­них процесій с терпимість і толерантність, які, з християнської точки зору, с виявом любові до всіх людей, незважаючи па їх віру, національність, стать, майновий стан тощо

Отже, реально, на практиці поступово втілюється в життя головна культурна орієнтація християнства, яка

в тій чи іншій формі присутня і в інших віросповіданнях — любов (бхакті, дайя - в індуїзмі). Вона отримує глобаль­ний статус і стає всесвітньою. Вона все більш свідомо дек­ларується на міжнародних зустрічах.

Особливо інтенсивно ці процеси відбуваються в Європі, ідео­логи якої нині усвідомлюють, що замало об'єднання через еконо­міку, через єдину валюту і фактичну ліквідацію державних кор­донів. Так само, як вчені Римського клубу після багатьох дослід­жень матеріальних факторів розвитку світу, намагаючись знай­ти шляхи вирішення глобальних проблем, прийшли до висновку про необхідність зміни культурних орієнтацій, так і ідеологи об'єднання Європи наполягають на пріоритеті духовних чинників цього процесу.

На екуменічному Конгресі християнських рухів і громад "Ра­зом в Європі", про який вже згадувалося, йшлося про екуменізм народів, про те, що християнська громада нині не обмежується одним народом, оскільки контакт між представниками христи­янських рухів всередині них і між різними рухами виключає будь-яку національну обмеженість, будь-який деструктивний націо­налізм. Завдяки такій духовності цілком можливою і реальною стає політична єдність в любові.

Україна, безперечно, має багато спільного з іншими європейсь­кими країнами. її культура формувалася на основі європейських цінностей, головними з яких є християнські. Християнство Євро­пи і більшості населення України розвивалося різними шляхами. Православні орієнтації і східний обряд протягом історичного роз­витку певним чином відділяли Україну від інших країн Європи і були важливим чинником конфліктів і війн. Па заході України уторилася християнська спільноти, вихована греко-католицизмом у дусі цінностей, близьких до загальноєвропейських. Право­славна Україна лишалася досить чужою для Заходу землею.

Культурні орієнтації сучасної Європи найбільше завдячують навіть не католицизму, а протестантизму. Зокрема, в протес­тантському світі важливим принципом є законослухняність, орі­єнтація на закон і право. В православному світі ще з часів Не­стара Літописця Закон (у старозавітному розумінні) вважався значно менш важливим, ніж Благодать. Протестантизм сформу­вав орієнтацію на ^чесну, сумлінну працю, ^наполегливість у досягненні успіху, в тому числі і комерційному, і скромну поведі­нку у приватному житті як чесноти, що відповідають Божим настановам. Простий доброчесний мирянин, виконуючи свої обо­в'язки, так само служить Богові, як і священик. Священство не відрізняється суттєво від інших професій. Для православ'я ці орієнтації не характерні. Воно більше орієнтує на спасіння через святість, молитви, пости тощо. Разом з тим, немає принципових меж для взаємопорозуміння і зближення різних гілок християн­ства. Екуменічні процеси дають можливість християнам пізнати цінності і культурні здобутки один одного. Так, західні християни дуже цінують високу духовність православ'я, майстерність неперевершену красу православного церковного співу.

Для сучасного світу, який в останні десятиліття минулого віку перейшов у добу постмодерну, характерним є культурний де­термінізм. Він полягає в тому, що особистість людини розгля­дається як результат дії культурних факторів. Серед них голов­не місце належить мові, яка визначає наше мислення і певним чином обмежує людину. Деякі ідеологи говорять про мову як в'язницю, в якій вимушена перебувати людина. Дійсно, людська мої.--недосконала і обмежена. Інколи мова заважає висловити те, що хотілося б. Але слово і єднає. Боже Слово входить в наш світ і дарує нам любов і свободу. Тому орієнтація на єдність у Слові Божому протистоїть розділенню людей через різні мови та інші культурні чинники.

Роз'єднання людей через культурні особливості є суттєвим чин­ником сучасного світу. В негативних проявах це породжує міжна­ціональну ворожнечу, етнічні війни, те, що прийнято в культуро­логії називати новим трайбалізмом. Використовується також термін "джихад", який прийшов з мусульманської культури і набув значного поширення.

Джихад - це спосіб мислення, орієнтований на групов ідентичність і солідарність.

Це не є націоналізмом, джихадівські спільноти - культурні уг­руповання, бунтівні меншини, які відчайдушно відстоюють свою групову спільність і виступають не тільки проти глобалізації, але й проти національних традицій. Безперечно, такі тенденції не можуть бути культурними орієнтаціями нормального суспільства. Хоч вони і є породженням сучасної культури, проте несуть велику загрозу, зокрема у формі тероризму, становлячи глобальну проблему.

У цьому аспекті Україна має позитивний імідж. Толерантність і терпимість як ознаки сучасної української спільноти є адекват­ними формами поведінки щодо культурних установок християн­ства. В Україні відбувається ренесанс християнства. Християнські цінності повертаються і стають невід'ємними складниками як при­ватного, так і громадського життя. Свідченням цього є те, що в складні часи великих суспільних змін, яких зазнали республіки Радянського Союзу, Україна, на відміну від багатьох з них, не мала серйозних етнічних, національних конфліктів чи війн. Ми­ролюбність робить її важливим фактором об'єднання Європи і втілення в життя позитивних цінностей християнства.