Збирання врожаю здійснювалося за допомогою серпів з лезами із кремінних вкладишів. Конструкція серпів за час існування трипільської культури змінилася. Знахідки вкладишів раннього та першої половини середнього періоду свідчать, що леза складалися з кількох пластин невеликих розмірів. Пластини могли вставляти в паз оправи під кутом або прямо. На поселенні Лука-Врубле-вецька (Трипілля А) виявлено 144 (цілих та в уламках) вкладишів до серпів, які було виготовлено з невеликих пластин. Довжина виробів від 4,5 до 7 см, з паралельними бічними гранями. Вивчення заполірування цих пластин дало змогу Бі-бікову С. М. встановити, що вкладиші вставляли в оправу серпа під кутом, в результаті чого утворювалося лезо з кількох великих зубців.
На етапі ВІ-ІІ мешканці поселення Кліщів виготовляли леза серпів з кількох пластин (усього виявлено 20 вкладишів) довжиною 2 6 см, ріжучу кромку яких ретушували лише з одного боку. Характер заполірування свідчить, що леза цих серпів були прямими.
Починаючи з етапу ВИ, набувають поширення серпи із зубчастим крем'яним лезом. Лезо складалося з однієї великої пластини, закріпленої під кутом у дерев'яній або роговій оправі. Цей тип серпа виділено С. М. Бібіковим як «серп типу Гребенів» за місцем знахідки рогової оправи такого знаряддя.
Вкладиші до зубчастих серпів були поширені на трипільських поселеннях у Південному Побужжі. Тут їх виявлено на поселеннях Воронш-лівка, Курилівка, Лисогірка, Кожухів. Знахідки пластин до зубчастих серпів зафіксовані також на поселеннях у межиріччі Південного Бугу та Дніпра: Володимирівці, Колоднетому, Томашівці, Тальянках, Майданецькому та інших пам'ятках. Усього тут знайдено понад 50 цілих та поламаних екземплярів. Слід зазначити, що пластини ці, як правило, зроблені з якісного темно-коричневого прозорого кременю, покладів якого немає у Буго-Дніпровському межиріччі. Майже всі вцілілі пластини з серпів мають запо-ліровку, а пізніше були утилізовані для виготовлення різноманітних скобелів та свердел для обробітку кістки рогу. Ця особливість використання знарядь з кременю була відзначена свого часу Г. Ф. Коробковою.
Ранньотрипільський серп дає змогу зібрати, за експериментальними даними, за хвилину врожай на площі до 0,9 кв.м, тобто 54 кв.м. за годину. Пізньотрипільський зубчастий серп дозволяє зібрати до 1,2 кв.м за хвилину, або 72 кв. м за годину. Залізним серпом за цей час можна вижати до 108 кв.м, тобто зубчастий пізньотрипільський серп поступається можливостям сучасного приблизно у 1,5 раза. Приблизно така сама різниця 1,3 раза у продуктивності праці між ранньотрипільським та зубчастим серпами. Отже, прогрес у розвитку техніки збору врожаю на початку етапу ВИ (межа V IV тис. до н.е.) був досить суттєвим. Удосконалення знаряддя збору врожаю може бути пов'язане з розширенням посівів.
Наступним етапом обробітку врожаю був обмолот зернових, який міг здійснюватися за допомогою ручної молотьби. Останнім часом Скакун Н. М. були виділені серед крем'яних знарядь трипільського поселення кінця етапу В-ІІ Ворошилівка (чечельницька група) вкладиші до молотильних дощок. Перед тим Н. М. Скакун виділила такі вкладиші на матеріалах енеолітичних пам'яток Болгарії. За її даними, такі дошки з крем'яними вкладишами збереглися до нашого часу у Північно-Західному Причорномор'ї.
Знаряддя складалося з двох широких товстих дощок, з'єднаних між собою на зразок полозів від саней, нижня поверхня яких забита у шаховому порядку крем'яними пластинами та пластинчастими відщепами. Під час молотьби така дошка, у яку запряжені воли, проїжджаючи по розкладених снопах, вилущує зерна з колосків. Описане знаряддя певною мірою нагадує численні моделі саней, зроблені з глини, що їх знайдено на пізньотрипільських пам'ятках. Можливо, такі сани теж могли використовуватися для молотьби.
Впровадження такого знаряддя, як молотильні дошки, фахівці пов'язують із збільшенням обсягу виробництва зерна при переході до орного хліборобства. Використання молотильної дошки трипільським населенням може свідчити як про зростання продуктивності зернового господарства, так і бути непрямим свідченням орного характеру хліборобства у них, принаймні на етапах ВИ та СІ. Така думка була висловлена свого часу В. І. Маркевичем стосовно пам'яток Північної Молдови. Однак на середньотрипільських пам'ятках Молдови В. Я. Сорокін вкладишів до молотильних дощок не виявив, через що висловив сумнів щодо висновків В. І. Маркевича.
