Територія України разом із сусідньою Молдовою, починаючи з неоліту, тобто з часу появи перших землеробів в Європі, була одним з найстаріших центрів землеробства. Упродовж кількох тисячоліть тут, змінюючи одне одного, жили землеробські племена трипільські, сабатинівські, слов'янські. Виникнення землеробства ознаменувало початок нової ери в історії людства. За словами В. І. Вернадського, «відкриття землеробства, зроблене більш як за 600 поколінь до нас, визначило все майбутнє людства».
Крім знарядь землеробської праці, об'єктивними свідками давнього землеробства під час досліджень археологічних пам'яток є викопні рештки культурних рослин. їх склад встановлюється на підставі вивчення викопних обвуглених зернівок та насіння або їх відбитків на фрагментах кераміки, предметах пластики та в обмазці.
Вже перший дослідник трипільської культури В. В. Хвойка звернув увагу під час розкопок біля сіл Халеп'я та Верем'я під Києвом на обвуглені зернівки: «весь пол был покрыт толстым слоем золы, между которым местами лежали кучами поджаренные зерна пшеницы». Спираючись на цілий ряд знайдених під час розкопок речових доказів, в тому числі обвугленого зерна та домішок полови культурних рослин у глиняній стінній обмазці, В. В. Хвойка прийшов до думки про те, що землеробство у Середньому Придніпров'ї почалося з часів неоліту.
| На правах реклами: Відповідь на питання - "Типи культур" можна легко знайти. |
На пропозицію С. С. Магури у 1926 р. зерно оглянув консерватор Київського ботанічного саду А. М. Окснер і визначив пшеницю як Triticum vulgare L., а просо як Раnicum miliaceum L.
Пізніше, в 1930 p., пшеничне зерно оглядав професор К. А. Фляксбергер і в загальній масі Triticum vulgare м'якої пшениці знайшов ще кілька зернівок ніби Triticum durum — твердої пшениці. У кінці цієї статті розміщено додаток Д. Персидського і О. Липи, а також фото обвуглених зернівок з району сіл Халеп'я та Трипілля і шматка печини з відбитками полови. На жаль, під час Другої світової війни палеоботанічні матеріали було втрачено. Розглядаючи фото зернівок, вміщених у статті К. Ю. Коршака, 3. В. Янушевич висловила думку про те, що знайдені В. Хвойкою зерна пшениці належали, найімовірніше двом плівчастим пшеницям, так званим полбам, пшениці двозернянці Triticum dicocсоn та пшениці спельті Triticum spelta, а не голозерним пшеницям м'якій та твердій. Сучасний стан палеоетноботанічних досліджень підтверджує цю думку.
Завдяки інтенсивному розвитку палеоетноботанічних досліджень у повоєнні роки, особливо в Європі, спеціалісти прийшли до висновку, що м'яка і тверда пшениці почали використовуватись у посівах значно пізніше плівчастих. Значний об'єм дослідженого матеріалу з території Східної Європи (в тому числі Молдови й України) від неоліту до середньовіччя показав, що в давні часи переважали плівчасті пшениці, серед яких головне місце займала пшениця двозернянка, поряд з нею зустрічались ще дві плівчасті пшениці однозернянка Тгійсит топососсит і спельта Тгійсит spelta.
Проблема трипільського землеробства в тому чи іншому аспекті розглядалась багатьма дослідниками. На відбитки зернівок в статуетках та на обмазці з трипільського поселення Лука-Врублевецька звернув увагу відомий дослідник трипільської культури С. М. Бібіков. На його прохання їх визначення в Інституті ботаніки АН УРСР провів В. А. Петров. Ці палеоетноботанічні матеріали С. М. Бібіков використав як доказ землеробського характеру трипільської культури і на них спирався при палеоекономічних реконструкціях. Згодом колекцію предметів пластики з поселення переглянула 3. В. Янушевич і порівняла отримані дані з результатами своїх досліджень ранньотрипільських поселень Молдови. За її висновками, відбитки належать зернівкам голозерного ячменю Hordeum vulgare var. coeleste та плівчастих пшениць однозернянці Triticum monococcum та двозернянці Triticum dicoccon. Переважали відбитки зернівок пшениці двозернянки. Цими роботами було покладено початок систематичному палеоетноботанічному вивченню матеріалів трипільської культури. На сьогодні досліджено майже сто поселень з території України та Молдови.
