Південно-Східна Європа відноситься до числа найважливіших областей давньоєвропейського культурогенезу, що було визначено цілою низкою факторів. По-перше, багатий природними ресурсами регіон вирізнявся стабільністю заселення, що сприяло формування та збереженню традиційних культур з стійкими традиціями виробничої діяльності їх носіїв. По-друге, в його межах досить рано, вже в межах VII—VI тис. до н.е відбувся перехід до відтворювальної економіки, що сприяло інтенсивному зростанню чисельності населення та неухильному розвитку техніки і технологій. По-третє, тут відбулася так звана «металургійна революція», яки призвела до небаченого підйому виробничих сил. По-четверте, склалася Балкано-Карпатська металургійна провінція, найдавніша в Старому Світі.
У Карпато-Подніпровському регіоні на ранньому етапі трипільської культури ще зберігаються давні традиції ковальської обробки самородної міді. Однак ці традиції були лише першими кроками у ковальській обробці металу, які з часом перетворюються у досить довершений та складний комплекс знань в галузі металообробки. Не викликає сумніву місцевий характер їх становлення.
