На поселенні культури Пивиха Пріся дикі ссавці становили 22%. Це свідчить про значний розвиток у племен цієї культури відтворюючого господарства.Розглянемо тепер склад мисливської здобичі трипільського населення. Фактичний матеріал, за якими робився аналіз.
На поселенні Бернашівка у Середньому Подністров'ї було знайдено кістки від 15 видів (всього 473 особини) диких ссавців2. Основну частку здобичі становив олень звичайний (47%), за ним ішли кабан (29%), козуля звичайна (13%), тур (1,3%), лось (0,8%). Усі ці копитні тварини здобувалися насамперед заради м'яса. Хоча, звичайно, використовувалися і шкури, і жили, і кістки, і роги (у оленів, козуль, лосів). Серед тих тварин, яких можна вважати хутровими, перше місце займав бобер річковий (3%), за ним ішов борсук (2%), далі ведмідь бурий (1,7%), вовк сірий і куниця лісова (по 6%), заєць русак, байбак, лисиця звичайна, видра та кіт лісовий (по 0,2%).
Перевага м'ясних над хутровими звірами, на перший погляд, безперечна. Але треба враховувати ту обставину, що хутро з чисто хутрових звірів намагаються зняти одразу після їх здобуття, інакше воно може зіпсуватися. Якщо м'ясо цієї тварини в їжу не вживається, тушку (звичайно, разом із кістками) просто викидають. Ось чому серед мисливської здобичі переважають кістки бобра, борсука, зайця і майже немає кісток куниць, тхорів, горностаїв та інших подібних. Ось чому за остеологічними матеріалами неможливо зробити висновок про співвідношення між м'ясними та хутровими звірами.
Тут буде доречним більш детально розглянути спосіб життя тих диких ссавців, кістки яких зустрічаються в остеологічних матеріалах з трипільських поселень. Це треба зробити для того, щоб не бути голослівним при подальших висновках про характер навколишнього природного середовища поблизу поселень та особливості мисливства на тому чи іншому поселенні, пов'язані, або й не дуже з цим середовищем. У переліку диких ссавців систематичний порядок подається за узагальнюючою роботою із систематики ссавців3. Спочатку подаються дані про тих ссавців, кістки яких було знайдено на поселенні Бернашівка, а потім при появі нових видів, додається інформація про них під час огляду тих поселень, де вони були знайдені. Заєць русак (Lepus europaeus Pallas) зустрічається у всіх природних зонах України. Він є мешканцем степових та лісостепових ландшафтів, заходить і в ліси. В лісовій зоні дотримується узлісь, порослих чагарниками. У Лісостеповій зоні мешкає по лісосмугах та полях. У Степовій зоні зустрічається всюди. Маса дорослого зайця русака досягає 5 кг.
Заєць русак є цінним промисловим видом, який дає і хутро, і м'ясо. До того ж полювання на нього було доступне завдяки таким нехитрим пристроям, як сильце, тенета, ловчі ями тощо. Цей вид становить істотну частку у мисливській здобичі на багатьох трипільських поселеннях. Здобували його, найімовірніше, переважно взимку, коли зайці мають добре хутро. Хоча могли ловити й улітку на м'ясо.
Байбак (Marmota bobak Muller). Це досить великий гризун, довжина тіла якого досягає 60 см, а маса 10 кг. Байбак є мешканцем тільки цілинних та незайманих земель, різнотравних та злаково-різнотравних степів. У минулому був дуже поширений. Більшу частину свого життя байбак проводить у норі, має цінне хутро, а жир, багатий на вітаміни, використовується як лікувальний засіб. Через цінні м'ясо, хутро і жир байбаки є об'єктами полювання.
Зважаючи на сказане вище, можна зробити висновок про існування біля Бернангівки в ті часи значних ділянок цілинних різнотравних степів. Якщо байбаки здобувалися заради хутра, то це можна було зробити тільки до початку їх довгої зимової сплячки, тобто в кінці серпня або на початку вересня. Таким чином, знахідка кісток цієї тварини чітко вказує на літнє полювання на неї, можливо, навіть на кінець літа.
Бобер річковий (Castor fiber L.), найбільший із гризунів фауни України. Він досягає довжину 120 см в і маси 20 кг, пристосований до напівводяного способу життя. Бобри мешкають по берегах лісових річок з повільною течією та лісових озер, які заросли деревно чагарниковою рослинністю з м'яких порід. Ведуть одиночний чи родинний спосіб життя. Активні вночі, а також у ранці та ввечері. Харчуються корою, тонкими гілками листяних порід, а також різними болотяними та наземними трав'яними рослинами. Живуть у норах та хатках, на зиму роблять запаси кормів. Для утримання рівня води у водоймах будують греблі. Річковий бобер цінний промисловий звір. Цінуються і його хутро, і м'ясо, а продукт мускусної залози боброва струмина використовується у медицині та парфумерній промисловості.
