Висновок може бути лише один: біля Бернашівки по берегах тутешніх річок росли лісові масиви.Полювання на бобрів описане у статті А. Разлуцької. Це робили сітями, великими плетеними кошиками, йозами (виманювання тварини з води у заздалегідь підготовлені у воді загородки і здобуття їх там за допомогою гарпунів), тормуванням (полювання за допомогою луків та стріл уночі, коли бобри виходять на годівлю та заготівлю дерев).
Вовк сірий (Canis lupus L.) великий хижак, масою до 50 кг, поширений по всій Україні, крім Криму. Найбільш численні на Поліссі та в Карпатах. Мешкають у різних місцях - від рівнинних і гірських лісів до плавнів річок і степових ярів. Найбільш поширені у тих районах, де худоба випасається вільно. Вони легко уживаються поряд з житлом людини. Харчуються різними копитними (свійська худоба, олені, козулі), зайцями, гризунами (миші, ховрахи тощо), вживають рослинну їжу (різні плоди та ягоди). По знахідках кісток вовка в остеологічних матеріалах неможливо скласти уявлення про природне оточення того чи іншого поселення чи городища. Оскільки м'ясо у вовка, як правило, в їжу не вживається, здобувати вовків могли або заради хутра, або знищували тих тварин, які шкодили тваринництву. Якщо звіра здобували взимку, то використовували і його хутро.
Лисиця звичайна (Vulpes vulpes L.) це звір з масою до 10 кг, дотримується відкритих ландшафтів та гірських лісів. Лисиця мешкає у різних місцях від тундр до пустель, населяючи розріджені ліси, властиві культурним ландшафтам, долини річок, узбережжя озер, передгір'я та гори до субальпійської смуги включно. У районах з покривом уникає масивів. Поширена по всій території України. Поїдає зайців, птахів, може нападати на молодь козуль і навіть на молодих оленят. Проте основною їжею лисиці є мишоподібні гризуни. Маючи досить великий потенціал розмноження, лисиці є масовим об'єктом хутрового промислу та спортивного полювання.
За знахідками кісток лисиць в остеологічних матеріалах неможливо скласти уявлення про навколишнє середовище біля тих археологічних пам'яток, де були знайдені ці матеріали. Оскільки лисиці мають дуже цінне хутро, то, очевидно, полювали на цих тварин переважно восени та до середини зими. Незначна кількість лисиць (поселення Бернашівка) може бути пояснена тим, що, як правило, хутро з хутрових звірів намагаються зняти якомога швидше, часто навіть на місці полювання, інакше воно може зіпсуватися. У таких випадках тушки суто хутрових звірів, зрозуміло, разом із кістками залишаються за межами поселень чи городищ, де мешкають мисливці. На поселення потрапляють лише тоді, коли звіра впольовують біля поселення або в самому поселенні, наприклад, коли лисиця або куниця намагаються напасти на свійських птахів тощо.
Ведмідь бурий (Ursus arctos L.). Цей звір досягає зросту 2 метри і маси 150 300 кг. В Україні мешкає в гірських лісах до верхньої межі деревної рослинності. Влітку ведмеді найчастіше поселяються на заростаючих порубках. Восени переходять у букові ліси, іноді відвідують сади й виноградники. Зиму проводять у хвойних та змішаних молодняках у середній висотній смузі. У холодні зими вже з грудня місяця засинають у барлогах. Бурий ведмідь всеїдна тварина. Він харчується зеленими рослинами, корінням, ягодами, плодами, поїдає багато безхребетних та дрібних хребетних тварин, восени нагулює жир на жолудях, букових горішках, диких фруктах. Із тваринної їжі велике значення у харчуванні ведмедів мають мурахи, гризуни, падло, яке залишилося після вовків та рисей. Іноді нападає на свійську худобу, що пасеться на гірських пасовищах
Таким чином, знахідка кісток ведмедя на поселенні Бернашівка свідчить про наявність біля цього поселення у ті часи лісових масивів. Бобри, кістки яких теж були знайдені на Бернашівці, свідчать лише про прирічні та приозерні ліси. А ведмеді вже про солідні лісові масиви. У той же час, враховуючи знахідку байбака, очевидно, можна говорити про лісостеповий характер тогочасних ландшафтів. Здобувати ведмедя могли цілий рік, влітку заради м'яса, а взимку, виганяючи з барлоги, ще й заради хутра.
Куниця лісова (Martes martes L.). На території України мешкає в лісовій та лісостеповій зонах. Південніше зустрічається у заплавних лісах по річках Самарі та Сіверсь-кому Донцю. Це типовий мешканець лісів різного порідного та вікового складу. Вона здатна легко пересуватися по деревах та ловити тут здобич, але в Україні веде переважно наземний спосіб життя. Гнізда все ж влаштовує на високих деревах, у їхніх дуплах. Куниця лісова харчується гризунами (полівками, мишами, білками), зайцями, птахами (рябчиками, тетеруками, білими куріпками, дятлами), ягодами (брусницею, чорницею, горобиною) та безхребетними. Знахідка кісток лісової куниці на поселенні Бернашівка ще раз підтверджує висновок про наявність в ті часи лісових масивів біля цього поселення. Здобували куниць, очевидно, восени та взимку, коли вони мали найцінніше хутро.
