Вийшла друком книга В. О. Кру-ца та інших авторів про поселення трипільської культури на Тальнів-щині – перше в історіографії картографічне дослідження трипільської культури на рівні окремо взятого району. У монографії «Давня кераміка України» окремі розділи присвячені гончарству трипільської культури (С. М. Рижов) та трипільській теракоті (Н. Б. Бурдо). Вийшло окреме дослідження про історію вивчення трипільських протоміст. Майже через 60 років після видання в Києві популярної книги Т. С. Пассек «Трипільська культура», вийшла так само розрахована на широке коло читачів книга «Трипільська цивілізація».
У 90-ті роки було захищено вісім кандидатських дисертацій, в яких вирішувалися певні важливі питання трипільської культури. Крім того, проблеми трипільської металургії розглянуті в докторській дисертації Н. В. Риндіної. Така кількість дисертаційних праць стала своєрідним рекордом за всю історію дослідження Трипілля і, разом з тим, логічним підсумком його наукового вивчення у ХХ ст. Серед цих робіт були регіональні дослідження, в яких вивчалися різні локально-хронологічні прояви Трипілля раннього (Н. Б. Бурдо), середнього та початку пізнього етапів (С. О. Гусєв, Ри-жов С. М., І. В. Палагута). Кременевій індустрії трипільської культури присвятила дисертаційне дослідження А. В. Еногватова, зооморфній пластиці – В. І. Балабіна.
Мета дослідження Н. Б. Бурдо – реконструювати історичний процес формування трипільської культури у східному регіоні трипільсько-куку-тенської спільності5. Було розглянуто питання розвитку матеріальної культури, хронології та періодизації, генези середнього етапу Трипілля, реконструкції культурно-господарського типу, суспільних відносин, ідеологічних уявлень давнього землеробського населення. Проаналізовано також етнокультурні процеси у східному регіоні ранньотрипільської культури, встановлено її місце серед культур енеоліту Південно-Східної Європи.
Мета дослідження С. О. Гусєва – всебічна характеристика пам'яток розвиненого Трипілля, розташованих на Середньому Побужжі, встановлення їх відносної хронології, типів пам'яток, локальних особливостей. Зазначена праця є прикладом традиційного комплексного регіонального дослідження6. Це було перше узагальнююче дослідження, присвячене трипільській культурі у Південному Побужжі, в якій в науковий обіг введено чимало нових матеріалів.
Праця І. В. Палагути присвячена локальній та хронологічній характеристиці пам'яток Трипілля ВІ у регіоні Карпато-Подніпров'я. Її наміром стало виявлення на масовому керамічному матеріалі локальних відмінностей поселень та уточнення періодизації Трипілля ВІ-Кукутень А7.
Задум праці С. М. Рижова – висвітлення історичного процесу розвитку культури «західної» генетичної лінії у східному ареалі куку-тень-трипільської спільності та загальна характеристика пізнього Трипілля межиріччя Південного Бугу та Дніпра. Вона стала першою узагальнюючою працею, де було зібрано матеріали з поселень регіону етапів ВІІ, СІ та СІІ та подано їх певну історичну інтерпретацію – розроблена схема періодизації пам'яток, визначені шляхи розселення племен «західної» лінії, показано взаємодію між окремими групами трипільського населення. Значну кількість матеріалів до наукового обігу було введено вперше. Це дозволило поглибити знання про трипільську культуру на регіональному рівні, розробити більш точну й докладну їх періодизацію, що сприяло дальшій розробці історичних реконструкцій.
Поки що єдиним дослідженням з трипільського кременярства є захищена у 1993 р. робота А. В. Енговатової. Автор характеризує кременеву індустрію Трипілля, робить спробу встановити зміни її розвитку в часі. На думку дослідниці, саме трипільська культура є ідеальною моделлю для вивчення впливу металевих виробів на процес виробництва, що супроводжувалося поступовою деградацією кременевої індустрії. Крім того, вона доводить формування ремісничого виробництва у галузі кременеобробки Трипілля.
