Прогрес у наукових студіях був би неможливий без відвідання археологами музеїв та фондосховищ як у Польщі, так і в Україні. Українські археологи отримали можливість оглянути колекції, які їх цікавили, у Хелмі, Любліні, Кракові, Варшаві, Познані. Польські вчені чи не вперше за останні 50 років об'їхали Поділля, Волинь, працювали в Києві.
Втіленням майже десятирічної праці стали 12 томів «Baltic-Pontic Studies». У п'яти з них – 2, 3, 7, 9, 10, 12 – є матеріали й дослідження з трипільської проблематики, а 3-й і 9-й томи майже повністю присвячені Трипіллю. Серії публікується англійською мовою, яка de-facto стала міжнародною мовою археологічної науки. Таким чином «Baltic-Pontic Studies» презентує міжнародному співтовариству археологію та праісторію земель польських та українських, здобутки вчених цих країн.
Другий том («Номадизм та пасторалізм між 5000–1500 рр. до Христа»1) написали шість авторів – С. Кадров, В. Клочко, О. Косько, С. Пустовалов, Ю. Рассамакін,М. Відейко. Він присвячений часам більш давнім – від V до III тисячоліть включно і темам, які активно дискутуються нині серед археологів на Заході. Трипільська культура і степові народи, ремесло, військова справа і суспільний лад «курганних культур» – от перелік основних тем цієї збірки.
Третій том («Могильники софіїв-ського типу»2) мав відкрити ученому світу майже забуті старожитності, досліджені в Україні ще в 40–60-ті роки: могильники «останніх трипільців» на Середньому Дніпрі, під Києвом. Це було перше повне видання таких матеріалів з доданням усіх можливих спеціальних досліджень. Київська лабораторія видала першу серію ізотопних дат (перевершивши при цьому в майстерності своїх колег з Берліна та Оксфорда, які не змогли дати ради кальцинованим кісткам з поховань), що дозволила визначити їх вік між 2900–2750 рр. до н. е. Чи не вперше фахівцями на значному фактичному матеріалі (зброя, кераміка, кременярство, поховальні звичаї) було окреслено широке коло контактів та зв'язків давніх мешканців долини Дніпра, які сягали на заході територій Словаччини та Польщі!
Робота над третім томом стала вихідною точкою для дальшого вивчення взаємодії давніх народів і культур у VI–III тис. до н.е. Стало зрозуміло, що давні некрополі над Дніпром – то лише певний епізод давньої історії, яка повинна мати свій початок. Для пошуків знадобилися відрядження до музеїв та фондів у Польщі, Словаччині – і на це було отримано фінансування з польської сторони. Результати цих досліджень, які мають непогану перспективу, викладені у 9-му томі «Baltic-Pontic Studies».
Сьомий том приділений питанням абсолютного датування культур мідного та ранньобронзового віку – трипільської, ямної, катакомбної та ін.3 Нові серії дат, отримані у Київській радіовуглецевій лабораторії, здійснили справжній переворот у датуванні цієї доби. Зрештою, йдеться про поглиблення віку всіх археологічних культур: наприклад, встановлено, що трипільська культура припинила своє існування між 2900–2750 рр. до н. е., а не 2400– 2200 рр. до н. е., як про це можна прочитати у багатьох працях. Ямна та катакомбна культури не виходять за межі ІІІ тис. до н.е, хоча раніше їх доводили до початку ІІ тис. Цей історичний період отримав нарешті хронологічні рамки, які можна зіставити з історією решти країн Європи.
Дев'ятий том був цілком присвячений одній з найвизначніших культур мідного віку – трипільській4. Його тема – Трипілля в європейському контексті. Тут зібрано всю наявну інформацію про міжкультур-ні стосунки цієї культури «в західному напрямі» у V–III тис. до н.е. Статті Т. Г. Мовші, О. В. Цвек,B. О. Круца, С. М. Рижова, Ткачука Т. М., М. Ю. Відейка показали «трипільську» точку зору на цю проблему. З польської сторони
C. Кадров, А. Закосцєльна, Я. Буд-зішевський досліджували у різних аспектах західних сусідів Трипілля. Все це дасть змогу краще встановити місце і значення трипільської цивілізації у давній історії Європи.
Десятий том є публікацією монографії В. Клочка, присвяченої зброї неоліту – бронзового віку з території України. Значне місце тут приділено військовій галузі у Трипіллі, дано опис предметів озброєння. Значення цієї праці в тому, що вона показує високий розвиток військових технологій та військової організації у трипільського населення, заперечуючи застарілі уявлення про мирних та беззахисних хліборобів доби енеоліту.
Дванадцятий том присвячено дослідженням хронології племен раннього бронзового віку, в тому числі трипільської культури (кінець IV–II тис. до н.е.) у Подніпров'ї, Волині та півдні України.
Таким чином, за десять років свого існування це видання фактично відкрило для широкого наукового загалу за межами України результати найновітніших наукових розробок у галузі досліджень трипільської культури. Після праць М. Гімбутас 70–90-х років це найбільший обсяг текстів стосовно трипільської культури, виданих англійською мовою.
