Метою В. І. Балабіної було проаналізувати знахідки зооморфної фігуративної пластики Кукутень-Трипілля, розглянути варіабельність та стилістику фігурок у локальному та хронологічному контекстах. Це була перша узагальнююча праця з вивчення зооморфної пластики Кукутень-Трипілля, в якій враховано 1 104 вироби, розроблено їх класифікацію. Дослідження збагатило знання про світогляд носіїв трипільської культури і дозволило по-новому підійти до інтерпретації цієї категорії пластики.
Проблемі трипільських поселень-гігантів у Південному Побужжі присвячена праця М. Ю. Відейка, де на археологічному матеріалі автор обґрунтував погляд на них як на протоміста. Аспірантом ІА НАНУ Т. М. Ткачуком вперше було застосовано до мальованого посуду семіотичний аналіз, при цьому використано величезний фактичний матеріал. У результаті встановлено, що в згадані періоди населення протоміст використовувало складну знакову систему, яка налічувала кілька сотень символів та мала чіткі правила їх поєднання в блоки і схеми, що несли певну інформацію.
Упродовж історії розвитку культури трипільці створили кілька сотень спеціальних знаків, виявлених на мальованому посуді. Діяльність їх із створення та використання цих особливих знаків може вважатися, на думку Т. М. Ткачука, однією з передумов виникнення писемності, однак ці процеси в Трипіллі не були завершені. Зазначена фундаментальна наукова розробка, виконана на найсучаснішому рівні, започаткувала новий напрям у дослідженні Трипілля. Вона особливо актуальна нині, бо протистоїть численним псевдонауковим спекуляціям щодо трипільської писемності та ідеології, які особливо поширилися в останнє десятиріччя.
Дисертація Н. В. Риндіної була захищена у формі доповіді за сукупністю друкованих праць (всього 51) з проблем розвитку давньої металообробки у Південо-Східній Європі. Багаторічна праця дозволила авторці реконструювати історію металообробки у цьому регіоні Європи в неоліті та мідному віці. Охоплено культури Гумельниця, Варна, Трипілля, новоданилівські та постма-ріупольські, хвалинські пам'ятки. Всього було проведено 475 макро- та мікроструктурних аналізів зразків металу.
Виділено ряд етапів розвитку найдавнішої металообробки Балкано-Карпатського регіону. Перший визначено, як час накопичення емпіричного досвіду у ковальській обробці малахіту та міді, мабуть, переважно самородної. Цей етап датований неолітом. Другий етап – час зародження у Південно-Східній Європі стійкого виробництва з видобутку, виплавки та переробки міді, причому у деяких регіонах гірнича справа та металургія відділилися від металообробки. Цей етап датований пізнім неолітом.
Третій етап, віднесений вже до енеоліту, став «початком технічної революції», а саме виробництво набуло «промислового характеру». В цей час утворюється ранньотрипільське вогнище металообробки, яке відіграло виняткову роль у поширенні металу та навичок роботи з ним на території України, а також далі, до середньоволзького регіону включно. Четвертий етап, завершальний, став часом стабільних форм металообробки, формування серед інших середньотрипільсько-кукутенського вогнища метало-обробки.
Згодом Н.В. Риндіна узагальнила результати досліджень металообробки міді у спеціальній монографії4. Глава 7 присвячена ранньо- та серед-ньотрипільському вогнищам метало обробки. Запропоновано реконструкції організації виробництва, які пов'язуються як із сімейними, та і з кланово-виробничими об'єднаннями ремісників, причому висловлено припущення щодо об'єднання в одному клані власне трипільських та прийшлих ремісників з Трансільванії.
Останні роки ХХ століття пройшли, з одного боку, під знаком створення узагальнюючих праць і вивчення історії досліджень трипільської культури, з іншого – опрацювання та підготовки до публікації нових джерел. В. О. Круц у співавторстві з місцевими дослідниками видав довідник про пам'ятки трипільської культури в Тальнівсь-кому районі Черкаської області. У Молдові вже у 2004 р. побачила світ праця М. М. Шмаглія та М. Ю. Ві-дейка «Майданецкое – трипольский протогород»6, підготовлена у 90-ті роки.
1997 р. вийшов друком перший том «Давньої історії України», в якому значне місце займає історичний нарис В. О. Круца, присвячений трипільській культурі. У відповідних розділах підбито підсумки вивчення трипільської культури на середину 90-х років та викладено сучасні погляди на різні аспекти її історії, економіки, суспільного життя та ідеології. Після нарисів 1957 р. та невеликого розділу в «Історії Української РСР» 1977 р. це був наступний крок у реконструкції цього періоду давньої історії України.
