Про активність вивчення Трипілля Інститутом археології АН УРСР перед війною свідчить той факт, що з чотирьох наукових конференцій, поведених Інститутом у 1939–41 рр. у Києві, дві було присвячено проблемам трипільської культури.
Четверта наукова конференція Інституту археології АН України, яка відбулася в січні лютому 1941 р., була присвячена вивченню пам'яток неоліту, трипільської культури, доби бронзи на території України. Конференція була унікальною – тут вперше за 20 років зібралися науковці, раніше розділені державним кордоном.
Вона відбулася за участю представників археологічних та музейних установ Західної України, Львівської філії АН УРСР, Львівського університету, а також науковців Одеси, Харкова та інших міст України, представників Москви, Ленінграда.
Більшість доповідей була присвячена проблемам дослідження трипільської культури. Є. Ю. Кричевський (Ленінград) у доповіді «Основные проблемы украинского неолита» дійшов висновку про те, що землеробська «дунайська» культура і культура лінійно-стрічкової кераміки, з одного боку, та рибальська культура Надпорізького типу, з іншого, становлять місцевий субстрат трипільської культури. Т. С. Пассек (Москва) у доповіді «Периодизация трипольской культуры» охарактеризувала різні етапи розвитку культури на території Подніпров'я, Побужжя, Подністров'я.
На підставі археологічних спостережень автор поставила під сумнів запропоновану В. В. Хвойкою відносну хронологію трипільських пам'яток та навела аргументи на користь відмінної від неї послідовності розвитку трипільської культури на її пізніх етапах. Також виступила з повідомленням про розкопки поселення Володимирівка.
З інформацією про нові матеріали, отримані в результаті розкопок трипільських пам'яток у 1940 р., виступили: А. Н. Стронгін (Проскурів) – про розкопки площадок в с. Кадіївці, М.Ю. Смішко (Львів) про дослідження поселення Городниця на Дністрі, яке попередньо датував докукутенським періодом, А. В. Добровольский (Одеса) – про розкопки Сабатинівки І, М. Л. Макаревич (Київ) – про дослідження трипільських поселень у Городську і Бодаках, О. Ф. Лагодовська (Київ) про розкопки кромлеха в Усатовому. К. К. Маєвський (Львів) проаналізував кілька груп трипільської пластики з огляду на її техніку та стиль. І. Г. Підоплічко (Київ) проінформував про роботи над колекцією палеофауни, зібраною за останні роки на трипільських поселеннях.
М. Ф. Болтенко (Одеса) виступив з повідомленням «Усатовская культура и ее исторические связи», в якому висловив думку щодо генетичного зв'язку усатівської і трипільської культур, а також їх певної типологічної наближеності до кола енео-літичних пам'яток Середземномор'я (Крит). На думку О. О. Ієссена (Ленінград, доповідь «Производство меднûх и бронзовûх культур в Причерноморских и Приазовских степях»), мідні вироби раннього періоду трипільської культури тяжіють до Семиградського осередку стародавньої металургії. Ю. В. Подгаєцький (Ленінград) у доповіді «Связь Левобережья и Правобережья Днепра в ýпоху бронзы на террито-рии УССР» відокремив для Правобережжя особливий варіант катакомбної культури і простежив її зв'язки з пізньотрипільською культурою на півночі і півдні України. Г. Ф. Дебец (Москва) у повідомленні «Итоги и задачи антропологии в Украине в ýпоху неолита и бронзы» сформулював завдання досліджень антропологічного типу носіїв трипільської культури.
1941 р. у Києві вийшла друком науково-популярна праця Т. С. Пас-сек «Трипільська культура», яка підбила підсумки передвоєнному вивченню цієї сторінки археології України1. До речі, це була єдина науково-популярна книжка про трипільську культуру, видана в СРСР (зауважимо – видана українською мовою).
Значне місце у ній було відведено результатам нових археологічних досліджень Трипільської експедиції, викладено нове бачення періодизації трипільських пам'яток, їх хронології, нові підходи до реконструкції будівель, економіки, суспільного ладу. Власне, це був майже завершений портрет трипільської культури, який пізніше пройде через усі праці Т. С. Пассек.
