Результати останнього десятиріччя вивчення трипільської культури в Україні вражають, якщо згадати, що це був один з найскладніших періодів в історії держави. До 1995 р. кошти на археологічні дослідження виділялися переважно з державного бюджету. Завдяки цьому проводилися розкопки та архео-метричні дослідження на багатьох поселеннях. Фінансування польових досліджень трипільської культури за державний кошт в останні десять років припинилося.
У 1992 р. В. П. Дудкін при науковому співробітництві з Інститутом археології НАН України та Лабораторією охоронних археологічних досліджень Міністерства культури України розпочав здійснення проекту щодо створення за допомогою магнітної зйомки планів трипільських поселень. Кінцевою метою робіт мало стати поліпшення стану їх охорони та інформаційна база для подальших наукових досліджень. Магнітну зйомку почали із створення планів відомих пам'яток у Середньому Подніїтров'ї біля сіл Гребені, Стайки, Халеп'я усього 10 пунктів.
Результати цієї праці вже дозволили зробити ряд відкритів щодо структури та планування трипільських пам'яток у цьому районі, дещо відмінні від отриманих шляхом розкопок у ЗО 60-ті роки. У 1993 94 рр. ці дослідження поширили на межиріччя Південного Бугу і Дніїтра.
Там було проведено магнітну зйомку поселень у Вільховці (з якого понад ЗО років тому К. В. Шишкш розпочав відкриття поселень-гпан-тів), Глибочку, Ятранівці, Ямполі, Федорівці. Паралельно із зйомкою велися археологічні дослідження, які дали матеріали для датування поселень, вивчення їх забудови тощо. 1993 р. М. Ю. Відейко та Н. Б. Бурдо розкопали рештки двох жител на поселенні Вільховець1. У 1994–95 рр. С. М. Рижов провів розкопки двох жител у Глибочку Тальнівського р-ну, де в той час геофізики знімали план трипільського поселення. У результаті цих досліджень було поповнено дані про забудову та матеріальну культуру поселень-гігантів у Буго-Дніпровському межиріччі.
У цей період тривали з перервами розкопки в Тальянках, де за станом на 2000 рік кількість досліджених будівель досягла 27. Дослідження було поновлено за рахунок студентської практики Національного університету Києво-Могилянська академія та спонсорських коштів (В. О. Круц, О. Г. Корвін-Піотровський, С. М. Рижов)3. З 2001 р. ці розкопки фінансово підтримали ”Search Foundation“ (США) та QES Investment LTD (Велика Британія), що дало змогу дослідити залишки ще шести жител та великий кар'єр для видобутку глини, а також видати результати цих досліджень.
Крім того, 2003 р. у Тальянках було проведено міжнародну наукову конференцію «Поселення-гіганти трипільської культури». Тривали дослідження трипільських пам'яток на заході України. Експедиція Інституту історії матеріряд комплексів з обробки кременю та рів, який оточував давнє поселення. З результатами розкопок в 2001 році змогли ознайомитися учасники міжнародної наукової конференції «Трипільський світ і його сусіди», яка відбулась у Збаражі.
Археологічна експедиція заповідника «Давній Галич» під керівництвом Т. М. Ткачука 1999–2002 рр. проводила розкопки багатошарового поселення Більшівці, де на значній площі було досліджено комплекси заліщицького та кошиловецького типу пам'яток трипільської культури, виявлено унікальні ритуальні поховання і жертвопринесення.
У 1997–98 рр. експедиція Львівського держуніверситету під керівництвом М. А. Пелещишина досліджувала поселення у Винниках, матеріали якого дозволяють ставити питання про існування поселень із змішаним складом населення культур трипільської та лійчастого посуду.
Розгорнув дослідження на Тернопільщині Борщівський краєзнавчий музей. Його директор М. П. Сохаць-кий провів розкопки на поселенні На розкопі в Тальянках, серпень 2003 р., археологи з Румунії: Г. Ду-мітроайя, Д. Лазарович та М. Лазарович.
Глибочок, де розкрив кілька жител етапу ВІ, знайшов скарб мідних ви-робів4. Вивчення предметів зі скарбу дало змогу встановити, що деякі з них виготовлені з міді місцевого по-ходження5. Крім того, було відновлено дослідження в печері Вертеба. Ці розкопки дали змогу уточнити стратиграфію нашарувань у підземеллі, виявити нові унікальні матеріали. Було знайдено ще одну кістяну пластину у вигляді голови бика, подібну до тієї, що її знайшов на початку ХХ ст. В. Деметрикевич. Вперше було провелено розкопки біля входу в печеру на плато, де знайдено ділянки культурного шару трипільського часу6. Печера Вертеба – унікальна пам'ятка, перебуває нині під охороною, відновлено відвідання її з метою огляду.
О. В. Цвек продовжила дослідження поселення Березівска (Бере-зівська ГЕС), де відкрила ряд нових об'єктів. Це дало змогу отримати нові данні про стратиграфію поселення та цей тип пам'яток в цілому. З 1997 р. Е. В. Овчинников веде дослідження трипільських поселень етапів ВІІ та СІ у східній частині Буго-Дніпровського межиріччя. У 1999–2000 рр. він обстежив ряд пунктів площею від 15 до 50 га, а також кілька невеликих – від 4 до 7 га, які розміщувалися групами Дослідник провів розкопки решток жител на поселенні Незаможник (площа 30 га), які виявилися подібними до прибудованих одна до одної споруд в Майданецькому.
У Зеленій Діброві Е. В. Овчинников дослідив рештки будівель та керамічної майстерні. Результати цих досліджень важливі для вивчення процесу поширення трипільських племен з мальованим посудом до Дніпра, відносної хронології та локальних типів пам'яток. З результатів цих розкопок випливає, що на схід від томашівської групи з її поселеннями-гігантами існувала територія, де були поширені аналогічні поселенські структури, але менші за масштабами.
У дев'яності роки та на початку ХХІ ст. відновилися дослідження трипільских поселень на Середньому Дніпрі. 1992–1994 рр. М. Ю. Відейко провів розкопки на поселеннях Янча (Гребені), Ігнатенкова Гора та Хати-ще (Григорівка), Хомине (Ржищів). Крім пос. Хатище (канівска група), всі вони належать до коломийщинсь-кої групи поселень і відносяться до етапу СІ. Проведені дослідження дали змогу розширити на південь кордони цієї групи, отримати цікаві дані про господарство трипільського населення в цьому регіоні.
1994–98 рр. розкопки пізньотри-пільських поселень на Переяславщині провидить експедиція НІЕЗ «Переяслав» під керівництвом Г. М. Бузян. Вона здійснила дослідження на поселенні Крутуха-Жолоб, виявила нові поселення пізнього етапу трипільської культури на лівому березі Дніпра2. Зазначені розкопки відкривають нові можливості та перспективи для вивчення поширення трипільської культури в цьому пограничному регіоні.
З 2000 р. ведуться дослідження пам'яток трипільської культури в районі м. Ржищів. Розвідки, під час яких виявлено поселення Ріпниця 6, провів М. Ю. Відейко. На поселенні Ріпниця 1 С. М. Рижов розкопав за лишки кількох жител. На підставі здобутих матеріалів він виділив особливий тип трипільських пам'яток Подніпров'я – ржищівський.
У 2002–03 р. Е. В. Овчинников провів розкопки на поселенні Пекарі ІІ в районі Канева, де відкрив залишки кременеобробної майстерні, а також розвідки на поселеннях, розташованих на правому березі Дніпра. В результаті досліджень виділено кілька фаз існування пам'яток канівської локальної групи.
В результаті польових досліджень за останнє десятиріччя розкопано кілька десятків різних об'єктів на понад 20 поселеннях. Слід зазначити, що польові дослідження в цей час здійснювалися швидше за інерцією, ніж в рамках певних наукових програм і не мали якоїсь загальної наукової мети.
З іншого боку, всі райони трипільської ойкумени по за великим рахунком лишаються не настільки вивченими, щоб навіть незначні за обсягом розкопки не давали шансів на відкриття нових горизонтів у вивченні Трипілля та унікальні знахідки.
