Археологічні дослідження завжди починаються з розкопок. Саме вони приносять найбільші несподіванки і відкриття. Випадкові чи планомірні – розкопки це завжди крок у невідоме. Понад сто тридцять років, якщо рахувати від розкопок 70-х років ХІХ ст. у Галичині, тривають наукові археологічні дослідження трипільської культури.
Саме розкопкам завдячуємо всім знанням про доісторичне минуле, яке відділене від нас багатьма тисячоліттями. Шість поколінь археологів вели дослідження, кінця яким не видно й досі. Адже кожне відкриття не лише відкриває нові горизонти, але й демонструє обмеженість відкритих нам часу і простору.
За цей час суттєво змінилася політична карта Європи. Там, де в ХІХ – на початку ХХ ст. були землі двох європейських імперій, Російської та Австро-Угорської, нині – незалежні держави. Зникли із сучасних наукових праць (якщо вони не торкаються історії досліджень) назви «Галичина», «Південний захід Росії», «Бессарабія», натомість з'явилися назви «Україна» і «Молдова». До останнього ще не звикли деякі колеги із Росії та Заходу1. На території трьох сучасних країн Європи зосереджені старожитності давньої цивілізації Трипілля-Кукутень.
