1913 р. В. В. Хвой-ка видав працю, у якій підбив підсумки своїх археологічних досліджень за двадцять років. Значне місце в ній було відведене трипільській культурі: «Трипільська культура, що охопила собою майже половину Європейського материка, хоча і мала всюди один і той самий характер, але завдяки своєму довгому існуванню і природним умовам… створила багато культурних центрів, які мали власні улюблені мотиви і власні форми…»10. Основні висновки щодо трипільської культури були такими:
1. Неолітичне населення Середнього Подніпров'я було осілим народом, який жив окремими групами в більш-менш значних за величиною поселеннях, які складалися із землянок, або на прибережних стоянках.
2. Це населення харчувалося в основному м'ясом різних тварин, в тому числі й свійських, а також хлібними та іншими рослинами.
3. Крім полювання та збиральництва, воно було знайоме із землеробством, знало гончарну, ткацьку справу та інші галузі виробництва.
4. Своє життя вони оточували певним комфортом – можна припустити, що в землянках були меблі, про що свідчать знахідки глиняних стільців на ніжках, на яких сидять глиняні статуетки…
5. У них були вірування та обрядність, які супроводжувалися багатими жертвоприношен-нями.
Виходячи з аналізу результатів досліджень, В. В. Хвойка дійшов висновку, що «…починаючи з цієї епохи і до самого історичного часу ми зустрічаємо риси, які свідчать про те, що місцева культура Середнього Подніпров'я доісторичних часів за суттю своєю однорідна, що особливо помітно на... посуді місцевого виробництва». Він наводив наступні аргументи на користь такого висновку:
по-перше, осілий спосіб життя середньоподніпровських мешканців і пов'язані з цим заняття однакові в усі доісторичні часи;
по-друге, незмінність будівельних прийомів, які застосовувалися в Середньому Подніпров'ї мешканцями доісторичних часів при спорудженні жител (В. В. Хвойка мав на увазі заглиблені в землю житла);
по-третє, надзвичайна стійкість в основних рисах доісторичної культури Середнього Подніпров'я;
по-четверте, збереження поховального обряду трупоспалення;
по-п'яте – повна та помірна довгоголовість населення Середнього Подніпров'я, яка не зазнала істотних змін до слов'янської епохи.
Все сказане давало В. В. Хвойці підстави бачити в населенні Середнього Подніпров'я, «яке змінювалося незліченними поколіннями, те зерно, з якого надалі з'явиться південно-східна гілка слов'янського племені»12
Водночас він відзначав благотворний вплив на Середнє Подніпров'я з боку «культурних центрів Прикарпатської області», наслідком якого був не тільки імпорт «чужоземних предметів», але і поліпшення місцевого життя, що знайшло вираження у формуванні трипільської культури. Торкнувся у своїй останній праці В. В. Хвойка й питання історичної долі трипільської культури.
На його думку, після неоліту, який завершився повним розквітом місцевої культури, настав занепад (збіднення жител, поховального ритуалу) внаслідок появи і натиску з півдня напівкочового народу, через що припинився благотворний вплив прикарпатських культурних центрів. Аборигени були витіснені у лісові, болотисті краї на піщані ґрунти.
Однак основні елементи давньої культури були збережені
Не всі в той час погоджувалися з тим, що трипільці – тубільне населення Середнього Подніпров'я. Не всі знахідки, здобуті під час розкопок, були опубліковані. Але незаперечним є факт, що саме В. В. Хвойка видав кілька значних праць та зробив найвагоміший внесок у дослідження трипільської культури наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття.
