ХІ Всеросійський археологічний з'їзд став важливою віхою у вивченні старожитностей України та становленні археологічної науки. 11 серпня 1899 року на запрошення відомого знавця старожитностей та колекціонера Б. І. Ханенка учасники з'їзду – всього 40 чоловік – на пароплаві відправилися вниз по Дніпру, за 70 верст від Києва.
Вони відвідали околиці с. Гребені та м. Ржищів, де побували на місцях розкопок В. В. Хвойки. Одне з них, на землях поміщика І. О. Байковського, він підготував під Гребенями, інше – на території хутора Юшки (урочище «Попове поле»). Тут у широких траншеях були відкриті рештки жител, посуду, купи черепашок. Бажаючи змогли побачити, як виглядають місця розкопок загадкових трипільських «точків» – решток давніх жител.
Учасники екскурсії розібрали речі, знайдені на місці розкопок, частину було передано в музей. Згадується про знахідку двох великих «ваз з оригінальним орнаментом».
16 серпня 1899 року сталася подія, з якої можна почати відлік наукового життя поняття «трипільська археологічна культура». Саме цього дня В. В. Хвойка виступив з доповіддю про свої археологічні розкопки у Київському повіті. Серед досліджених ним старожитностей були поселення в районі містечка Трипілля.
Саме воно дало назву новій археологічній культурі – найдавнішій культурі землеробів на Дніпрі. У праці «Каменный век Среднего Приднепровья» знахідки із землянок на Кирилівських висотах були віднесені до «культури В», яку В. В. Хвойка вважав примітивнішою, а тому й більш ранньою, ніж «культура А», до якої зараховано матеріали розкопок в околицях містечка Трипілля.
Під час обговорення доповіді П. М. Мілюков висловив припущення, що виділені В. В. Хвойкою культури А і Б були гілками однієї культури і вказав на подібні знахідки в Галичині, Буковині, Румунії, а також Болгарії та Боснії, Семиго-родді. На його думку, ця культура прийшла з півдня, через Румунію, а її центр має бути в Греції. Дискутуючи з ним, професор Д. М. Анучін висловив міркування, що встановити напрям, у якому поширювалась ця культура, неможливо, а можна лише окреслити територію її поширення.
Як повідомляється в протоколі засідання, голова відділення первісної археології Д. М. Анучін висловив В. В. Хвойці подяку за його внесок у науку, а також побажання, щоб багаті колекції, здобуті під час розкопок на Кирилівській вулиці та в околицях Трипілля та результати досліджень було належним чином опубліковано. Після цього учасники з'їзду, які були у захопленні, влаштували В. В. Хвойці шумну овацію. Матеріали доповіді було опубліковано в першому томі матеріалів з'їзду. Це видання є найповнішим зведенням матеріалів з розкопок В. В. Хвойки на Дніпрі.
Вперше назва «трипільська культура» з'являється у листуванні В. А. Доманицького та В. В. Хвойки і була оприлюднена в праці останнього щодо розкопок 1901 р. біля Канева та Ржищева2. Інтерпретація матеріалів трипільської культури була зроблена В. В. Хвойкою у кількох узагальнюючих працях.
Дослідник вважав, що трипільські старожитності залишили пращури слов'ян – арійські племена. Вони мешкали у землянках, подібних до київських, ховали небіжчиків у супроводі численного інвентарю у складних глиняних спорудах, які спалювалися, залишаючи по собі «площадки» (термін введений В. В. Хвойкою).
Це були перші землероби на теренах Середнього Придніпров'я, автохтонне населення, культура якого формувалася під впливом цивілізації Давнього Сходу. В історіографічних оглядах з приводу трипільської культури іноді зауважують, що його «заключения оставались господствующими длительное время». Але це не зовсім так. Безперечно, науковий авторитет В. В. Хвойки, як першопрохідця на трипільській ниві був досить значний, але деякі його положення вже на початку ХХ ст. викликали дискусію, про яку можна сказати, що вона не вщухає і сьогодні.
В друкованих працях та архівних документах того часу можна зустріти ставлення до В. В. Хвойки як дилетанта, якого повчали (зауважимо, що іноді небезпідставно), як саме слід проводити розкопки. Зокрема М. Ф. Біляшівсь-кий критикував методику його польових досліджень.
Найбільш дискусійною проблемою у трипіллєзнавстві стала інтерпретація площадок як поховальних комплексів. Не всі дослідники – сучасники В. В. Хвойка, наприклад, В. О. Городцов5, поділяли його погляди і вважали площадки рештками жител, а Ф. К. Вовк припускав, що деякі з них є залишками керамічних горен.
Такої ж думки були В. Б. Антонович та К. Маєвський. Це мало значення не тільки для уявлення про домобудування трипільців, тому що В. В. Хвойка використовував аргумент про обряд тілоспалення для зарахування трипільців до арійської раси.
