Їх присутність у складі спорово-пилкового спектру вказує на значний антропогенний вплив на рослинний покрив в районі поселень, коли природний рослинний покрив змінюється в результаті діяльності людини. До таких рослин належить, наприклад, подорожник ланцетолистий Plantago lanceolata. У складі спектру зразка з поселення Тальянки показники його пилку досягають 6,5 %, а в спектрі з поселення Доброводи 17 %. К. Бере називає подорожник ланцетолистий рослиною, що є класичним антропогенним індикатором, оскільки з'являється і швидко розростається на відкритих, добре освітлених ділянках з порушеним рослинним покривом, як, наприклад, пасовища, вирубки, пустища.
Ця рослина займає значне місце серед рослинності покинутих полів. Наявність її пилку у спорово-пилкових діаграмах може вважатись діагностичною ознакою давніх сівозмін, хоч довести це досить складно, бо покинуті поля могли використовуватись під пасовиська. Крім того, подорожник ланцетолистий поширюється по пасовища, вирубки, пустища. Ця рослина займає значне місце серед рослинності покинутих полів. Наявність її пилку у спорово-пилкових діаграмах може вважатись діагностичною ознакою давніх сівозмін, хоч довести це досить складно, бо покинуті поля могли використовуватись під пасовиська. Крім того, подорожник ланцетолистий поширюється по рудеральних місцях, до яких можна віднести й ділянки, зайняті поселеннями.
Перші сліди дії людини на природну рослинність простежуються у Середній Європі, починаючи з атлантичного періоду голоцену, і пов'язані з господарською діяльністю неолітичних землеробських племен. Звільнення землі під посіви за рахунок вирубування ділянок лісів або окремих дерев привело до формування так званої синантропної флори. Це світолюбні рослини: культурні злаки Сегеаііа та бур'янова і рудеральна рослинність. Спорово-пилкові діаграми відбивають їх появу та зміни складу рослин падінням значень пилку дерев та появою пилку подорожника ланцетолистого, лободи білої, полину, рослин з родини хрестоцвітих, гречкових (щавель, різні види гірчаків).
Таким чином, природні умови на территорії розселення трипільських племен, зокрема наявність лісів, головним чином широколистяних, ділянок різнотравно-злакових степів, достатня зволоженість та родючі грунти, були сприятливими для життя та заняття землеробством.
В кінці атлантичного оптимуму голоцену (калібровані 6000 5500 BP1) та на початку наступного, суббореального періоду відбуваються неодноразові кліматичні коливання (після 4500 BP), які врешті-решт привели до відчутних змін у складі рослинного покриву і, як наслідок, у характері господарської діяльності людини. У Східній Європі клімат стає посушливішим та континентальнішим. В Україні скорочуються площі, зайняті широколистяними лісами, подекуди в них зникають термофільні дуб и липа, як, наприклад, у південній частині Волинської-Подільської височини на заході України. Деякі дослідники відзначають зменшення або навіть зникнення у складі спорово-пилкових спектрів не тільки липи та дуба, а й в'яза, а пізніше граба, бука, ялини і пояснюють це тим, що ці дерева зникали не тільки під впливом зміни кліматичних умов, але ще й завдяки тому, що їх деревина використовувалась у господарстві для будівництва та спалювання у печах та у вогнищах. До того ж ліси зменшувались через звільнення землі під посіви.
У цей час збільшуються площі степів, а на півдні лісостепової зони серед рослинності більшу роль почали відігравати степові формації, що погіршило умови господарювання землеробських племен. В інтервалі 4200 3700 BP спостерігається максимум аридності, у степовій зоні у цей час кількість опадів була на 50 мм меншою, ніж тепер. Ці зміни, безумовно, позначились на характері діяльності людини. Після 4500 4200 pp. BP кочові племена з'являються в деяких районах лісової зони Східної Європи та в Сибіру. У цей же час зменшується кількість землеробських племен, що займали лісостепову зону південно-західної частини України та Молдови. Створюються сприятливі умови для розвитку тваринництва, передусім кочового.
Фаза деякого пом'якшення клімату припадає на інтервал 3400/ 3300 2800 pp. BP, коли знову поширюються ліси на півдні Волинсько-Подільської височини, у пониззях Дніпра та Дону. Сучасний рослинний покрив остаточно сформувався на півдні Російської рівнини та на території сучасної Україні після 2500 BP. Саме з цього часу значно посилюється вплив на нього господарської діяльності людини.
