Переважні металургійні зв'язки ранньотрипільського осередку з гумельницьким та варненським осередками металообробки фракійсько-нижньодунайського регіону БКМП фіксуються не тільки за допомогою аналізу морфології знахідок, але й завдяки порівняльному зіставленню геохімії сировинної міді. За висновком Є. М. Черниха, перевіреним нами через залучення додаткових аналітичних даних Штутгартської лабораторії, в ареалі Трипілля А-ВІ, Кукутень А була у вжитку мідь І—УІ груп, отримана переважно з болгарських рудних джерел. Однак ці джерела були не єдині, потреби у сировині покривались також за рахунок трансільванських родовищ.
Незважаючи на вплив, фракійсь-ко-нижньодунайського та тисько-трансільванського регіонів, місцеве виробництво зберігало повну незалежність, розвивалось цілком самостійно. Запозичення форм виробів із суміжних осередків БКМП не виходили за межі імітації їх продукції. Про це з наочно свідчать результати технологічного дослідження виробів Трипілля А-ВІ: технологія їх обробки різко відрізняється від Гумельниці та Варни. Місцеве виготовлення знарядь та прикрас Трипілля підтверджується також морфологічною своєрідністю низки екземплярів. Серед діагностичних типів, що вирізняють творчу фантазію трипільських майстрів, можна виділити: пробійники (Березівська ГЕС, Нові Русешти І), тесла-долота типу Кукутень (Аріушд, Кукутень), антропоморфні фігурки-амулети (Карбунський скарб, Нові Русешти ІІ), масивні антропоморфні бляхи з пуансонним орнаментом (Карбунський скарб, скарб з Хебешешти, Нові Бельці), складений браслет з восьми з'єднаних на шарнірах ланок (Карбунський скарб).
Для виявлення специфіки ран-ньотрипільського металовиробництва принципове значення має вивчення старих та нових накопичень знахідок за методичною програмою, розробленою стосовно гумельницького та варненського матеріалу. Ця програма має характеристику технологічних схем металообробки, а також видів лиття та видів ковальських операцій, які вдалося дослідити завдяки розширенню джерелознавчої бази та узагальнення результатів технологічного дослідження.
464 вироби Трипілля А-ВІ пройшли зовнішній технологічний огляд з використанням бінокулярної лупи, 73 — були оброблені для мікро-та макроструктурного аналізу. У цій серії 51 знахідка належить до ранньотрипільського часу (етап А), 22 знахідки — до середньотрипільсь-кого (етап ВІ). Таким чином, загальні колекції аналітично вивчених зразків як Трипілля А, так і Трипілля ВІ перевищують обсяг раніше досліджених знахідок. 44 вироби ручного виготовлення походять з поселенських шарів (60,3%), 2 предмети знайдено випадково в районі поселень (2,7 %), 27 — пов'язані з знахідками Карбунського скарбу (37 %).
У дослідженому матеріалі переважають прикраси (50 виробів — 68,5 % загальної їх кількості). Досить численна група знарядь колючої дії (11 предметів — 15,1 %) та ударної дії (7—9,6 %); незначна частка смуг-заготовок (5—6,8%). Перевага у поширенні знахідок прикрас не дозволяє сумніватися у достовірності отриманих технологічних висновків, оскільки вони ґрунтуються на підсумкових результатах як аналітичного, так і поверхово-візуального характеру. Класифікаційно- типологічна схема 3 відображає морфологію набору вивчених знахідок, пов'язаних з усіма горизонтами Трипілля.
Насамперед звернемося до розгляду технологічних схем, виявлених на зазначеному матеріалі. Виробництво ранньотрипільського осередку було спрямоване на використання ковальських схем (ІІ—ІІІ, У—УІ)6, тобто формування виробів за допомогою кування та зварювання при температурах 300—500оС та 600—800оС. З ними пов'язана більша частина знахідок (65—89 %). Домінуюче положення займає ІІ схема: за її технологією виконано 22 вироби, що становить 30,1 % від їх загальної кількості. Друге за численністю місце належить ІІІ схемі: 17 виробів, або 23.3 % вибірки. Потім ідуть УІ та У схеми, близькі між собою за значенням: 14 предметів, або 19,2 % вибірки, та 12 предметів, або 16.4 %. Відсоткове співвідношення продукції, виготовленої за цими схемами, визначає специфіку місцевої металообробки (ІІ:ІІІ:УІ:У —» 30:23:19:16), котра не має нічого спільного з Гумельницею та Варною навіть на рівні попередніх оцінок.
