Результати власних досліджень мінеральної сировини кукутено-трипільської протоцивілізації дозволяють стверджувати, що на сьогодні, порівнюючи з минулим, загальний реєстр корисних копалин цієї культури не тільки кількісно, а й якісно зріс, правда, за рахунок структурно-мінералогічних відмінностей у межах порід однієї узагальнюючої назви. Проте й такий «банк даних» висвітлює загальний фон проблеми, дозволяючи цілеспрямовано переходити до експертного вивчення каменю як нових невеликих, так і гігантських трипільських пам'яток (або перегляду колекцій раніше досліджених).
Поруч з типоморфним аналізом та трасологічними дослідженнями це принципово важливо для оцінки призначення та походження артефактних матеріалів, існування певних культурних зв'язків між різними неолітичними громадами минулого, зародження товарообміну, напрямків міграції тощо.
Конче потрібні експериментальні перевірки оброблюваності нововиявлених Гатунків мінеральної сировини, встановлення мотивів заміни одних іншими, впливу вторинних (гіперчи техногенних) процесів на збереження відповідних матеріалів, особливо в культурних шарах, залишених окремими будівлями чи цілими протомістами, які були піддані ритуальному спаленню разом з усім господарським начинням.
Доцільно підкреслити, що, на відміну від більшості своїх неолітичних попередників, особливо на сході (тобто виключаючи племена Балкано-Фракійського регіону, які ще в доенеолітичні часи почали досить широко використовувати некре-менисту сировину у своїй техніці), трипільці принесли на землі сучасних Молдови та України не тільки передову на свій час землеробську (та скотарську) культуру відтворного господарства, мистецтво високоякісної мальованої кераміки, традиції багатоповерхового будівництва, а й певний комплекс надбаних протогеологічних знань, уміння розбиратися, в разі потреби, у якості глини та каменю як сировини не лише для знарядь, а й прикрас, відшукувати доти невідомі її родовища, нарешті, розробляти їх.
Як корисні копалини розроблялась сировина таких Гатунків, як «незвиська», «малиновецька», «типу Дерло», не кажучи вже про кремінь, магнетитові кварцити для зернотерок або доломітові офіокальцити Побужжя. Останні зовні надзвичайно схожі (правда, при меншій твердості) на діоритові навершя деяких тогочасних булав з інших трипільських пам'яток. Не випадково в матеріалах Березівської ГЕС наявна, поруч з іншими виробами, «своя» булава з офіокальциту, правда, не чотири-, а дворіжкової форми.
Вже розгляд мікроскопічних параметрів крем'яної сировини, вживаної трипільцями в межах своєї ойкумени, доводить високий рівень знайомства цих енеолітичних племен з навколишнім геологічним середовищем, вміння віддавати перевагу конкретним Гатункам силіцилітів, вживаючи їх інколи за сотні кілометрів від місця першовидобутку, не кажучи про екзотичні породи типу деяких давньоєгипетських. Кількість подібних прикладів з часом безумовно зростатиме, ілюструючи вже й з позицій археологічної петрографії факт бурхливого інтелектуального розквіту трипільського суспільства, яке існувало на теренах України між добою каменю та епохою бронзи.
