Колекція металу середньотрипільського часу (Трипілля ВІ-ВІІ, ВІІ, СІ; Кукутені А-В, В) налічує 172 знахідки. Серед них 82 отримані з поселень, 27 знайдено випадково в районі поселень, 13 — випадкові знахідки поза пам'ятками, 45 входять до складу скарбу (Городниця ІІ). Дані про розподіл 114 знахідок з поселень за основними видами фіксують зміни спрямованості виробництва.
Переважають у продукції знаряддя (зброя) ударної дії — 49 (43 %). Знаряддя колючої дії представлені 33 знахідками (29 %), прикрасами — 20 (17,5 %), колючі знаряддя — 6 (5,5 %), злитки — 6 (5,5 %). Таким чином наявне різке зростання у порівняно з ранньотрипільським осередком частки знарядь ударної дії (у чотири рази) при зниження частки знарядь колючої дії та прикрас (майже удвічі).
Кардинальні зміни у розвитку металообробки середньотрипільсь-кого осередку дають про себе знати у зв'язку з аналізом її регіонального зростання. Поряд із значним скороченням знахідок порівняно з попереднім часом (у 3,6 раза) наявне переважання великих предметів над дрібними. Таким чином, при підрахунках фізичного обсягу продукції виявляється, що його показники утричі перевищують рівень, досягнутий у І фазі БКМП у межах карпато — подніпровського регіону. Зіставлення цих даних з тривалістю функціонування осередків І та ІІ фаз дозволяє констатувати, що у серед-ньотрипільський період масштаби металургійної діяльності зросли приблизно у 1,5 раза.
Набір знахідок часу, який ми розглядаємо, вирізняється різноманітністю. Серед них виділяються дві великі групи: до однієї з них належать предмети, безпосередньо пов'язані за формою з місцевими виробами попередньої доби (рис. 13:9—23); другу групу складають принципово нові вироби (рис. 12:1—9, 14—21; 13:18). До першої групи можуть бути зараховані шила, форми яких залишалися незмінними протягом усього розвитку культури Кукутень-Трипілля. Шила представлені в колекціях різноманітних пам'яток як трипільського, так і кукутенського ареалів (Кліщів, Заліщики, Бучач, Тальянки, Чапаївка, Траян-Дялул Финтинілор, Тиргу-Окна-Подей, Кукутень-Четецуя та ін.). Абсолютно незмінною лишається форма риболовних гачків (Траян-Дялул Финтинілор) та бритвоподіб-них ножів (Тиргу-Окна-Подей, Кукутень-Четецуя, Єкимауци). Зберігають попередній вигляд тесла-долота типу Кукутень (рис. 12:11—13), хоча загальна кількість їх помітно зростає (Верем'я, Щерба-нівка, Бодаки, Яблона І, Кукутень-Четецуя, Траян-Дялул Финтинілор, Концешти). Від попереднього часу ведуть походження і головні типи прикрас: браслети (Траян-Дялул Финтинілор, Кошилівці); каблучки (Заліщики, Веселий Кут, Незвисько, етап В ІІ).
До групи доти невідомих раніше знарядь (зброї) входять тесла-долота типу Сакальхат, сокири-тесла типів Аріушд, Ясладани та Тиргу-Окна, а також кинджали типів Бодрог-керестур, Ойцув (рис.12; 13:1—4). Номенклатура типів кинджальних клинків наводиться за класифікацією, запропонованою І. Вайсовим.
Тесла-долота типу Сакалхат представлені у трипільських пам'ятках середнього періоду в трьох різних варіантах, атрибуцію яких визначив П. Патай: варіанти Варош-лед, Салаця та Шарасадань. Єдине трипільське тесло-долото типу Салаця було знайдене випадково на поверхні зруйнованої оранкою площадки етапу В ІІ поблизу м. Сороки В. І. Маркевичем. За загальною конфігурацією можна зробити висновок, що цей виріб близький до знарядь типу Кукутень (П. Патай вважає, що варіанти Варошлед, Салаця та Шарасадань так чи інакше подібні до знарядь типів Кукутень та Селкуца), які мають підкреслено широке лезо та ледь увігнуті бокові грані, які дуже розходяться. Однак обух знарядь варіанту Салаця дуже розклепаний куванням, через що на ньому з'явився грибоподібний наплив (рис.13:5). На деяких знаряддях по центру зовнішньої грані розміщений повздовжній виступ, який надає поперечному перерізу клина п'ятигранної форми6. Саме такий виступ чітко виражений на поверхні знаряддя з Сорок.
До варіанту Шарасадань типу Сакалхат належить тесло-долото, знайдене на поселенні Майданецьке. Знаряддя цього варіанту відрізняються від варіанту Салаця тільки відсутністю напливу на обусі та на зовнішній грані. Крім того, їхні леза часто мають форму віяла і завершуються по краях гострокутними виступами.
Пласкі тесла-долота типу Сакалхат часто зустрічаються у закритих комплексах культури Бодрогкерес-тур, особливо це характерне для варіантів Салаця та Шарасадань8. Ці території на другі фазі розвитку БКМП пов'язані з ареалом тисько-трансільванського виробничого регіону.
Імовірно, тесло з Сорок являється імпортом з Карпатського басейну. Про це свідчать і унікальність знахідки, і її морфологічна та технологічна своєрідність. Візуальні технологічні спостереження дозволяють вважати, що знаряддя відлите у формі 3 виду (двосторонній, вертикальній, закритій). Форма була виготовлена з глини за допомогою відтиску дерев'яної моделі: відтворена у металі структура деревних кілець добре помітна на поверхні обуха тесла-долота. Металографічне дослідження встановило, що після лиття його метал піддавали ковальській обробці, спрямованій на витягування леза, формування обуха та видалення ливарних дефектів. Кування здійснювалось при знижених температурах у 300—500° С (ІХ технологічна схема). Зазначимо, що ні ці температури, ні ІХ схема не знаходять ніякого зв'язку з показниками, типовими для металовиробництва середньотрипіль-ського осередку. Навпаки, очевидну близькість до цих показників демонструє спосіб формування знаряддя з Майданецького).
Воно виконане відповідно до VII технологічної схеми, найбільш популярної у середньому Трипіллі. Цей висновок дозволяє з великою обережністю припускати його місцеве виготовлення. Склад металу знарядь із Сорок та Майданецького спектрально не визначався. Структурний аналіз показав, що вони сформовані з дуже чистої міді.
