З більшою упевненістю можна говорити про місцеве походження тесел-доліт типу Сакалхат з Придніпровських пам'яток Трипілля ВІ—ВІІ (варіант Варошлед). У результаті візуального обстеження знарядь за допомогою бінокулярної лупи на трьох з них (1 екз. з Трипілля, 1 екз. з Щербаніки і 1 екз. з Верем'я, зберігаються у Національному музеї історії України) виявлено ливарні шви. Вони розташовані вздовж бокових граней та дуже зміщені до більш пласкої сторони відливка. Це вказує на використання під час лиття форми 3 виду, у якій глибина негатива з одного боку перевищувала глибину негатива з іншого. Ливниковий канал форми був розміщений з боку обуха.
Під час лиття металу форм, а імовірно, встановлювалась під деяким нахилом. На користь такого варіанту її заповнення свідчить характер усадки на п'ятковій частині тесла-долота з Трипілля. Дефект зсідання має вигляд вузького заглиблення з нерівними краями, які розширюються і поглиблюються в бік обуха. Подібний дефект утворюється, коли рідкий метал під час кристалізації під дією сили тяжіння тече від країв до центра ливарної порожнини, до раніше застиглої частини відливка1. Похиле положення ливарної форми використовувалося для доброї вентиляції та позбавлення газових пор, що особливо важливо під час лиття міді.
Ливарна форма, яка призначалася для відливки знарядь типу Сакалхат описаним способом, була знайдена на Кирилівських висотах у Києві під час досліджень В. В. Хвойки. Вона лежала на глибині 88 см «серед великої купи вугілля, попелу поруч з кістяною моделлю пласкої сокири». Форма збереглася не повністю: була розчищена одна ціла стулка та фрагмент лезової частини другої стулки. Глибина ливарної порожнини цілої стулки більш ніж удвічі перевищує глибину порожнини фрагменту. В обушній частині негатива форми помітний ливник у вигляді щілини у формі лінзи. Чітко видно ливниковий канал довжиною 1,2 см, поєднаний з порожниною негатива.
Незважаючи на те що ливарна матриця з Кирилівських висот позбавлена датування у рамках трипільської культури, її зв'язок з відливанням тесел- доліт типу Сакалхат етапу В І-В ІІ навряд чи може викликати сумнів. Спроба Т.С. Пассек на підставі даних звіту В.В. Хвойки віднести ливарну форму до пізньотрипільського часу умовна, навіть невмотивована. Ця форма, яка дуже добре відповідає за технічною специфікою розглянутим знаряддям, безумовно, може бути задіяна при характеристиці знарядь ливарних технологій середнього Трипілля.
Найбільш ранніми серед сокир-тесел середньотрипільського осередку вважаються знаряддя типу Аріушд. На жаль, чітко датованих знахідок цього типу дуже мало, тому хронологічний діапазон їх існування в ареалі культури Кукутень-Трипілля визначити важко. Поширена думка про те, що сокири-тесла типу Аріушд з'являються ще на етапі Кукутень А1, але ми вважаємо, що горизонтом їх виникнення, а потім і масового поширення був етап Кукутень А-В (Трипілля В І-В ІІ). Підставою для зазначеного датування є такі міркування:
1. Прототип цих знарядь, які являють собою перехідну форму від сокир-молотків типу Відра, знайдений в Дрегушенях, не може бути датований раніше межі Кукутень А та Кукутень А-В2. 2. Сокири-тесла типу Ясла-дань, поява яких часто співвідноситься з більш пізніми, ніж Аріушд, хронологічними горизонтами, насправді, очевидно, співіснують з ними. їхня близькість у часі визначається знахідкою знаряддя типу Ясладань на поселенні Брад (Кукутень А-В), а також випадками спільних знахідок у закритих комплексах (скарб Плакудер у Болгарії). Дивовижна подібність їхньої технології також підтверджує нашу точку зору.
Прив'язка сокир типу Аріушд до етапу Кукутень А звичайно мотивується умовами їх знаходження на епонімній пам'ятці, а також у Флорештах. Проте стратиграфічна ситуація їх знаходження в обох випадках не є безперечною. На цю обставину звертає увагу А. Вульпе6. Він зазначає, що в Аріушді культурний шар, який містить розписну кераміку Кукутені А, А-В та В, дуже пошкоджений пізніми ямами. Тому однозначно вирішити питання про датування знаряддя, виявленого близько до поверхні пам'ятки, вельми важко. Невідомі додаткові і обставини знахідки з Флорешт, де поряд присутні матеріали Кукутені А та В. Таким чином, хронологічне маркування знарядь типу Аріушд часом Кукутень А-Б, Трипілля В І-В ІІ хоч і виглядає найбільш вірогідним, не виключає можливості існування і в пізнішому часі.
Не викликає сумніву місцеве виробництво сокир-тесел типу Аріушд: всіма визнано факт їх переважного поширення в ареалі культури Кукутень-Трипілля. Картографування знарядь дозволяє припустити, що майстерні з їх виготовлення знаходилися на Північному Сході Трансільванії, звідки шляхом обміну вони потрапляли на більш східні території. Саме тут зазначається найбільша їх концентрація, у той час як на сході, у Румунській Молдові та у Західній Україні, зафіксовані лише окремі знахідки (Флорешти, Слободзея, Гонорівка, Велике Залісся, Давидівці).
