Вівця свійська (Ovis aries L.) та коза свійська (Сарга hncus L.). Цих тварин, як правило, розглядають разом під назвою «дрібна рогата худоба». Справа полягає у значних труднощах із визначенням їх кісток до певного виду. Методика визначення кісток овець та кіз за кістками скелета з'явилась у 1953 р.3 Доти співвідношення між вівцями та козами визначали за співвідношенням між роговими стрижнями, не враховуючи того, що у кіз роги мають і самці, і самки, а в овець, як правило, рогаті тільки самці. От і виходило, що майже всюди розводили переважно кіз. На це свого часу звернув увагу ще В. І. Цалкін.
Ці співвідношення між вівцями і козами можуть навести на досить важливі висновки. Як правило, розведення овець вигідне на відкритих просторах (у степах, на полонинах тощо). Розведення кіз, можливо, було пов'язане з більш закритими ландшафтами, оскільки вони легше переносять стійлове утримання, ніж вівці.
На ранньотрипільських поселеннях етапу А спостерігається картина. В районі Середнього Подністров'я для поселення Бернашівка даних про співвідношення між вівцями та козами немає. На поселенні Лука-Врублевецька переважали кози (87 %)2. Можна зробити висновок, що тут було багато лісів і майже відсутні відкриті площі для випасання овець. На це вказує і склад дикої фауни, про що мова піде нижче. Визначення остеологічних матеріалів з цього поселення відбувалося ще тоді, коли методики видового встановлення кісток овець та кіз ще не існувало.
У Побужжі на поселенні етапу А Сабатинівка II було порівну овець та кіз. Отже, можна зробити висновок про наявність тут і відкритих просторів, де випасалися вівці, і лісових масивів, що змушувало тримати кіз. На поселенні Гребе-нюков Яр (етап А) переважали кози (65 %). На наявність лісів тут вказує і склад дикої фауни.
У Середньому Подністров'ї на середньому етапі існування трипільської культури на поселенні Більшівці (етап ВІ-ВІІ) переважали кози (71%). На поселенні Коновка (етап ВИ) овець та кіз було вже порівну. Цілком можливо, що площі лісів скоротилися в результаті діяльності людини, і стало можливим розводити більше овець, ніж раніше. Але не виключено, що біля Коновки було більше відкритих місцин, придатних для випасання овець.
У Побужжі відомо кілька поселень етапу ВІ. На поселенні Василівна знайдено кістки тільки овець, на поселенні Березівка (Берегівська ГЕС) співвідношення кісток овець і кіз однакове. На поселенні Веселий Кут (етап ВІ-ВІІ) тільки кози. Слід зазначити, що вибірка з Василівки була дуже невеликою, тому остаточні висновки про це поселення робити ще зарано. А от біля Берегівського поселення, очевидно, крім лісів, на що, до речі, вказує і склад дикої фауни, були також відкриті місцевості, де могли випасати овець. Поблизу Веселого Кута, очевидно, овець випасати було ніде. Отже, на заході цього району, якщо розглядати тільки ці дані, лісів було менше, ніж на сході. Очевидно, наприкінці середнього етапу існування трипільської культури їх площі тут збільшилися.
Для поселення Коломийщина 2 (етап ВИ) у Середньому Подніпров'ї даних про співвідношення між вівцями та козами немає4. Приблизно у той самий час у Середньому Подніпров'ї існувало поселення Незаможник (етап ВІІ-СІ). На ньому співвідношення овець та кіз було однаковим. Незважаючи на невелику вибірку, можна говорити про значні лісові масиви поблизу поселення і про наявність відкритих ландшафтів, де могли випасати овець.
