Передусім, хочу зазначити, що видовий склад свійських тварин (маю на увазі ссавців) у населення, що складало трипільську культуру, майже не відрізнявся від сучасного для території України.
Бик свійський (Bos Taurus L.). Цей вид часто називають «великою рогатою худобою». Під ним у широкому розумінні слова мають на увазі два види буйволів і один биків3. Проте, оскільки рештки буйволів в остеологічних матеріалах з трипільських пам'яток досі невідомі, можемо вживати термін «велика рогата худоба» у вузькому значенні, маючи на увазі тільки свійського бика.
Ці тварини мали досить великі розміри кісток. За цілими метаподіями, використовуючи методику В. І. Цалкіна, висота самок у холці становила до 120 см, самців 125 см і волів 140 см. Можливо, із сучасних порід найближча до трипільської худоби порода «сіра степова».
У чередах, очевидно, переважали самки. Можливо, у розведенні великої рогатої худоби вже існував молочний напрямок. Звичайно, вирощували цих тварин і на м ясо, використовували також шкуру, жили та кістки.Віковий склад великої рогатої худоби з трипільських поселень вказує на розвинену кормову базу тваринництва. У їжу йшли в основному дорослі тварини. При недостатній кормовій базі спостерігався б вимушений забій тварин восени, і тоді в кухонних рештках переважали б молоді особини цьогорічного приплоду.
Цікаві результати отримали палеоботаніки, які досліджували матеріали з трипільських поселень. Результати політологічного аналізу дозволяють розглянути питання про співвідношення між орним та пасовищним господарствами. Так, на поселенні Тальянки пилку злаків та подорожника було приблизно порівну, що свідчить про однакову роль землеробства й твариннищва у господарстві цього поселення.Для лісостепової зони України, де були розташовані основні трипільські поселення, розвинена кормова база тваринництва могла бути утворена тільки при умові достатньої кількості кормів, заготовлених на зимовий період. Отже, при випасанні тварин треба було мати не тільки добрі пасовища в теплу пору року, але й достатні площі сінокосів, на яких заготовлялася б кількість сіна, необхідна для утримання тварин у зимовий період. Таким чином, можна припустити, що у трипільців існувало придомно пастуше тваринництво.
Виходячи з вищесказаного, можна вважати тваринництво у трипільських племен досить розвиненою галуззю господарства з розгалуженою мережею забезпечення свійських тварин усім необхідним, особливо для утримання в зимовий період. Для утримання великої рогатої худоби взимку використовували перші поверхи двоповерхових споруд, рештки яких знайдено на трипільських поселеннях, або одноповерхові хати, що спостерігалися в минулому на території України.
У трипільців були вже цілком сформовані свійські тварини як вид. Предком свійського бика вважають тура, або первісного бика. Досі тривають дискусії, де саме і коли відбулося це одомашнення (можливо, було кілька центрів). Для вирішення цього питання не вистачає дуже багатьох даних.
Велика рогата худоба (бик свійський) відігравала велике значення як у житті трипільських племен, та і їхніх сусідів. Так, на поселеннях середньостогівської культури вона займала стабільне друге місце у тваринництві, тільки на лісостепових поселеннях після коня, а на степових після дрібної рогатої худоби. На поселенні культури Пивиха бик свійський був домінуючою твариною. На поселенні середньостогівської культури Молюхов Бугор і на поселенні культури Пивиха Пріся в кухонних рештках переважали кістки від дорослих тварин, що свідчить про розвинену кормову базу на них.
На жаль, за решті поселень середньостогівської культури даних про віковий склад тварин по остеологічними матеріалами немає.При підготовці цієї статті до уваги бралося співвідношення між тваринами за кількістю особин. Такий підхід дає приблизне уявлення про реальне співвідношення між свійськими тваринами у мешканців того чи іншого поселення. У тих випадках, коли розводилося більше великої рогатої худоби, ніж, наприклад, свиней, у їжу також ішло більше перших.
Другий підхід це реальні співвідношення м'яса тієї чи іншої тварини у м'ясному раціоні населення, яке дають остеологічні матеріали з поселень. Ці співвідношення істотно відрізняються від тих, які ми отримуємо за числом особин. Наприклад, вага дорослого свійського бика досягає в середньому 450 кг, а вівці 60 кг. Отже, один бик дає стільки м'яса, скільки сім вісім особин дрібної рогатої худоби.
