Звертаючись до характеристики трипільських осередків металообробки карпатсько-подніпровського регіону, слід зазначити, що перша узагальнююча інтерпретація металообробки Трипілля була зроблена нами раніше у монографічному дослідженні, де були проаналізовані всі категорії та типи металевих виробів, знайдених до кінця 60-х років, на пам'ятках різних хронологічних горизонтів трипільської культури. Крім типологічного аналізу знахідок, проведеного за схемою, у ньому було подано їх докладні хіміко-технологічні характеристики, реконструйовано загальний рівень місцевого виробництва, спрямованість його розвитку у часі, піднято проблеми його розвитку та організації.
За час, який пройшов з моменту виходу книги, стрімко зросла кількість мікроструктурно вивчених знахідок, удосконалені методичні принципи їх аналізу. Це змушує знову повернутись до проблем металовиробництва, вивчаючи його у межах розвитку БКМП. Розробку цих проблем можна вести за такою схемою: 1) переклад старих аналітичних спостережень у нову форму, зумовлену використанням нових методичних передумов у роботі; 2) прив'язка до старих аналізів додаткових аналітичних відомостей, здобутих дослідженнями нових знахідок; 3) співвіднесення колекцій різних хронологічних етапів Трипілля з конкретними осередками металообробки; 4) вивчення технічного стану виробництва у системі хронологічно послідовних у часі осередків; 5) аналіз технічної кваліфікації майстрів та структурних компонентів їх організацій.
Одразу слід зробити застереження щодо трьох обставин. Перша стосується ступеня використання кукутенських матеріалів з пам'яток Румунії. Ми не мали змоги безпосередньо ознайомитись із ними. Робота з публікаціями не завжди дозволяла отримати достовірні технологічні висновки щодо методів обробки металу. Виходячи з цього, загальна характеристики виділених осередків базувалась передусім на вивченні трипільських знахідок, хоча кукутенські також враховувались у порівняльному плані. Друга обставина стосується хронологічного групування колекцій. На даний момент завдяки знахідкам нових виробів та накопиченню нових аналітичних даних, з одного боку, а також деталізації та доповнень до періодизації Т. С. Пассек, з іншого, з'явилась можливість об'єднання технологічних характеристик виробництва у рамках одразу кількох хронологічних горизонтів.
Так, знахідки Трипілля А (5—6 фази раннього періоду, за К. К. Чер-ниш), Трипілля ВІ та Кукутень А в Румунії виявили технологічну спорідненість, що дозволило розглядати їх у межах єдиного за своїми традиціями, ранньотрипільського осередку металообробки. Помітний перелом у цих традиціях стався на рубежі Трипілля ВІ та Трипілля ВІ-ВІІ (рубіж Кукутень А та Кукутень А-В). Нові виробничі особливості наочно виявлені під час вивчення знахідок етапів ВІ-ВІІ, ВІІ и СІ Трипілля (Кукутень А-В, В). Тому колекції цих хронологічних періодів об'єднані нами у рамках середньо-трипільського осередку металообробки.
Третя обставина стосується форми побудови запропонованих розділів. Характеристика ранньотрипіль-ського осередку подається на основі знахідок, кількість яких зросла приблизно вдвічі у порівняно з попереднім часом. Однак морфо логічно вони маловиразні (маленькі знаряддя та прикраси), а технологічно майже повністю вписуються до ряду опублікованих даних. Тому ми звертаємо основну увагу на підсумкові історико-металургійні висновки. Натомість спостерігається майже трикратне збільшення аналітично вивчених виробів середнього Трипілля, поява серед них унікальних знарядь складних форм (сокир-тесел типу Аріушд, Ясладань; тесел-доліт типу Сакалхат та ін., вимога їх докладного аналізу та порівняльного зіставлення з подібними знахідками Карпатського басейну. Це суттєво змінило попередні уявлення про металовиробництво середнього Трипілля.
