На поселенні Косенівка (етап СІ; розкопки Т. Г. Мовші) переважала велика рогата худоба (34%), за нею йшли дрібна рогата худоба (28%), свиня (26%), собака (8%), останнє місце займав кінь (6%). За веденням тваринництва Косенівка майже не відрізняється від Майданецького. Суттєва різниця полягає у співвідношенні між вівцями та козами. На Майданецькому овець було 93%, а на Косенівці лише 64%. Якщо виходити тільки з цього показника, біля першого поселення було набагато більше площ степової місцевості, придатної для випасання овець, ніж біля другого.
На поселенні Тальянки (етап СІ; розкопки В. О. Круца, С. М. Рижова та В. О. Шумової) теж переважала ВРХ (43%), на другому місці йшла свиня (34%), далі дрібна рогата худоба (16%), собака (5%) і кінь (2%). Тут тваринництво мало трохи інший характер, ніж на двох попередніх поселеннях. Треба зробити припущення про локальний варіант тваринництва на Тальянках, який вимагав саме розвитку свинарства. Поселення Тальянки на той час уже мало дуже великі розміри і досить тісну забудову. Тут краще було на харчових відходах відгодовувати свиней. Наявність степів дозволяла зберігати розвиток вівчарства.
На поселенні Свердликове (етап СІ; розкопки В. О. Круца та С. М. Рижова) теж переважала велика рогата худоба (52%), далі йшли дрібна рогата худоба (24%), свиня (12%) і кінь (8%). На цьому поселенні ми маємо ще й третій тип тваринництва у трипільських племен в районі Побужжя. Він характеризується абсолютним переважанням скотарства, а також значною перевагою дрібної рогатої худоби над свинею.
На поселенні Чичиркозівка (етап СІ; розкопки В. О. Круца) рівні частки мали велика рогата худоба та свиня (по 38%), за ними йшли дрібна рогата худоба, кінь та собака (по 8%). Вибірка з цього поселення невелика, але, можливо, тут мав місце свій локальний варіант тваринництва, який за кількістю свійської свині наближався до стада на поселенні Сандраки.
У Середньому Подніпров'ї на поселенні Коломийщина І (етап СІ), яке досліджувалося до війни під назвою Халеп'я, в остеологічних матеріалах зафіксовано 40% бика свійського, 30% дрібної рогатої худоби, 24% свині свійської і 6% коня свійського. Порівняно з поселенням попереднього етапу Коломийщина II зросли частки дрібної рогатої худоби і свині за рахунок зменшення частки коня і повної відсутності кісток собаки.
Від більшості поселень пізнього Трипілля Середнього Подністров'я та Побужжя Коломийщина І відрізняється саме переважанням дрібної рогатої худоби над свинею. Для поселень етапу СІ можна констатувати кілька типів ведення тваринництва.
У Середньому Подніпров'ї на поселенні Ігнатенкова Гора (етап СІ; розкопки М. Ю. Відейка), яке знаходилося південніше Коломийщини II, перевагу віддавали свинарству (43%), скотарство було розвинене менше (29%), і набагато менше приділяли уваги розведенню дрібної рогатої худоби та коней (по 14%). Нагадаю, що саме на Ігнатенковій Горі було знайдено першу фалангу свійського коня, яка за своїми параметрами ідеально підходить до параметрів фаланг сучасних верхових арабських скакунів. Правда, вибірка по свійських тваринах з Ігнатенкової Гори така мала (всіх разом було лише 7 особин), що остаточні висновки тут робити зарано.
На поселенні Пекарі II (розкопки Е. Овчинникова) перше місце займала свиня (50%), друге четверте місця велика та дрібна рогата худоба і кінь (по 14%), на останньому місці був собака (8%). Отже, можна говорити про становлення традиції розведення тут переважно свиней, яка почалася ще на рубежі середнього та раннього Трипілля.
У Побужжі на поселенні Сандраки (етап СІІ) переважало свинарство (26%), йому поступалися скотарство і розведення дрібної рогатої худоби (по 23%), майже вдвічі менше було коня і собаки (по 14%). Отже, розвиток свинарства є ознакою трипільських поселень останнього періоду існування трипільської культури в Побужжі і Подніпров'ї. Така ситуація могла виникнути і при збільшенні вологості клімату, і при зменшенні антропогенного чинника.
Таким чином, за доби пізнього Трипілля у лісостеповій зоні України знову спостерігається, як і в ранньому Трипіллі, кілька типів тваринництва. У Подністров'ї переважало скотарство, друге місце займало свинарство, за ними йшло розведення дрібної рогатої худоби. У Подніпров'ї в одних районах при переважанні скотарства друге місце відводили розведенню дрібної рогатої худоби. В інших районах переважало свинарство. І в Побужжі теж на одних поселеннях домінувало скотарство, а на інших переважало свинарство. Отже, знову треба констатувати, що спадкоємності у тваринництві в цих районах між середнім і, тим більше, раннім Трипіллям та пізнім етапом існування трипільської культури не спостерігається.
На етапі СІІ з'являються трипільські поселення у Північному Причорномор'ї. З них досліджено пізньо-трипільські поселення: Маяки та Усатове.На обох переважала дрібна рогата худоба, що не важко передбачити, враховуючи степове розташування цих поселень. На Маяках її було 64%, на Усатовому 46%. За нею йшла велика рогата худоба. На Маяках її було 15%, на Усатовому 31%. Далі кінь: на Маяках відсоток становив 12%, на Усатовому 18%. Свиня була знайдена тільки на Усатовому і становила там 3%. Останнє місце займав собака, якого було на Маяках зафіксовано 9%, а на Усатовому 2%2. Отже, і тут основними чинниками, які визначали ведення тваринництва, були природні умови, а саме степове розташування цих поселень. Цим і пояснюються значні відмінності між Маяками і Усатовим та лісостеповими трипільськими поселеннями.
Розглянемо тепер, як вели тваринництво південні та східні сусіди трипільських племен племена середньостогівської культури та культури Пивиха. Ці поселення синхронні етапам ВІ-ВІІ трипільської культури (поселення Більшівці, Середнє Подністров'я).
На поселенні Молюхів Бугор (розкопки М. Сиволапа) у шарах середньостогівської культури у тваринництві на першому місці було конярство (34%), за ним ішли скотарство (28%), розведення дрібної рогатої худоби (17%), свинарство (14%) та собака (7%)3. Середньостогівські племена справді були, мабуть, першими справжніми конярами на території України. На поселенні Молюхів Бугор зафіксована також невелика перевага дрібної рогатої худоби над свинею. Очевидно, біля цього поселення існував у ті часи лісостеповий ландшафт, сприятливий для розведення і овець, і коней.
А тепер щодо даних по інших поселеннях цієї культури Дереївці, Олександрії, Середньому Стозі II та Костянтинівні, а також даних з попередніх років розкопок поселення Молюхів Бугор, які наведені в монографії Д. Я. Телегіна.
