Цікавими є остеологічні матеріали з поселення Більнгівці (етапу ВІ-ВІІ; розкопки Т. М. Ткачука та І. Т. Кочкіна) у Подністров'ї. В остеологічних матеріалах з двох господарчих ям переважала велика рогата худоба (30%), друге і третє місця займали свиня та кінь (по 26%), далі дрібна рогата худоба (13%) і собака (5%). Поряд із скотарством та свинарством було досить розвинене конярство. На деяких фалангах коней (а також і великої рогатої худоби) виявлено патологічні зміни, шо, як правило, утворюються при дуже значних фізичних навантаженнях на тварин цим підтверджується використання коней як тяглових тварин у господарстві зазначеного поселення.
На поселенні Коновка (етап ВII) у Середньому Подністров'ї (розкопки М. М. Шмаглія та С. М. Рижова) також переважала велика рогата худоба (46%), за нею йшли дрібна рогата худоба (23%), свиня (15%), кінь та собака (по 8%)2. Тут тваринництво мало інший характер, ніж на Більнгівцях. Слід констатувати відсутність спадковості у тваринництві Середнього Подністров'я між поселеннями різного часу.Для середнього Трипілля у Середньому Подністров'ї, очевидно, були притаманні два типи тваринництва. На етапі ВІ за відносної переваги скотарства більше уваги приділяли розведенню свиней, а на етапі ВII дрібної рогатої худоби. Оскільки породи свійських тварин не гмінилися, можна гробити припущення, що га часів етапу ВII зменшились площі лісів. Це могло відбутися або черег гростання посушливості клімату, або черег діяльність людини.
На поселенні етапу ВИ Коломишцина II у Середньому Подніпров'ї1 було 40 % бика свійського, 25 % дрібної рогатої худоби, 15% свині свійської і по 10 % коня свійського і собаки свійського. При порівнянні з остеологічними матеріалами з поселення Коновка привертає увагу схожість їх тваринницької бази, а саме переважання скотарства. У середньому Трипіллі на етапі ВИ різниця в тваринництві між цими двома районами Подністров'я та Подніпров'я практично зійшла нанівець.
Проміжним між середнім та пізнім Трипіллям у Середньому Подністров'ї є поселення Велика Слобідка (ур. Хрещате, етап ВІІ-СІ; розкопки Т. Г. Мовпгі). На ньому перше місце серед свійських тварин займала велика рогата худоба (47%), за нею йшли дрібна рогата худоба (24%), свиня (21%), собака (5%) та кінь (3%). Таким чином, на поселенні майже однакову увагу приділяли розведенню дрібної рогатої худоби та свиней. Порівняно з Коновкою зросла частка свиней за рахунок зменшення частки дрібної рогатої худоби.
На поселенні цього ж часу Незаможник у Середньому Подніпров'ї (розкопки Е. В. Овчинникова) перше місце займала свиня (43%), за нею йшли велика рогата худоба (29%), дрібна рогата худоба (14%), кінь і собака (по 7%). Отже, порівняно з попереднім часом тут, можливо, зросла площа лісів. Чим це викликано: настанням більш вологого клімату і зникненням відкритих просторів чи зменшенням тиску людини на природу і відновленням лісів, сказати важко. Можливо, «працювали» обидва чинники. На вказаний час це перше в Середньому Подніпров'ї поселення, на якому переважало свинарство.
Для трипільських поселень Середнього Подністров'я останнього часу існування цієї культури (етап СІ-СІІ), маємо такі дані про тваринництво. На поселенні Жванець (ур. Лиса Гора, розкопки Т. Г. Мовпгі), переважала велика рогата худоба (43%), за нею йшли свиня (25%), дрібна рогата худоба (15%), собака (10%) і кінь (7%). Отже, знову відбулася зміна пріоритетів. На поселенні Жванець (ур. Щовб, розкопки Т. Г. Мовпгі) перше місце займала велика рогата худоба (41%), за нею йшли свиня (21%), дрібна рогата худоба (20%), собака (14%) і кінь (7%). За співвідношеннями між свійськими тваринами це поселення стоїть близько до поселення в ур. Хрещате. Таким чином, для пізнього Трипілля Середнього Подністров'я можна виділити два типи ведення тваринництва.
Підсумовуючи результати аналізів остеологічних матеріалів з поселень Середнього Подністров'я, можна зазначити, що за веденням тваринництва між ними майже немає схожості. Виняток поселення Хрещате і Щовб. На етапі ВИ у цьому районі частка свиней виявилася меншою, ніж дрібної рогатої худоби, у той же час на етапах А і С все було навпаки. У зв'язку з цим можна було б припустити зростання на етапі ВИ під впливом природних та антропогенних чинників відкритих площ, придатних для випасання овець. І співвідношення між вівцями та козами у цей час стає рівним, тоді як раніше переважали кози. У Середньому Подніпров'ї на рубежі середнього та пізнього етапів Трипілля площі лісів починають збільшуватися, як свідчать дані щодо поселення Незаможник.
У Побужжі на поселенні Майданецьке (етап СІ; розкопки М. М. Шмаглія, М. Ю. Відейка) серед свійських тварин також переважала велика рогата худоба (36%), за нею йшли свиня (28%), дрібна рогата худоба (26%), а останні місця (по 5%) займали кінь і собака. Порівняно з поселенням етапу А Гребенюків Яр, що існувало майже на тому ж місці, що й Майданецьке, склад стада майже не змінився. Проте зменшилася частка великої рогатої худоби і зросли частки свині і дрібної рогатої худоби. Порівнянно з Берегівським поселенням зменшилася роль свинарства. На Майданецькому спостерігається перевага овець над козами, тоді як на Гребенюковому Яру навпаки. На Берегівському поселенні овець та кіз було порівну. Очевидно здійснилося збільшення площі відкритих ландшафтів, що дозволило розвинутися вівчарству. Але в той же час, в порівнянні з Гребенюковим Яром, зростає роль свинарства. Це має вказувати на зростання площі лісів.
