Найбільшим храмом періоду ранньої готики був Собор Паризької Богоматері - п'ятинефний храм вміщував до 9000 людей. Будівництво його розпочато в 1163 р. і завершено в 1208 р. архітекторами Жаном де Шелем і П'єром де Монро. Західний фасад своєю конструкцією був прикладом для багатьох наступних соборів: над трьома перспективними порталами послідовно підіймається так звана галерея королів, три великих вікна з "розою" посередині, дві вежі. Усі частини прикрашені стрілчатими арками. В конструкції Собору Паризької Богоматері чітко простежуються основні принципи готики: нерв'юрне стрілчате склепіння центрального нефу, висота якого 35 м, стрілчаті вікна, аркбутани. Але від "важкої" романської архітектури залишилась масивна поверхня стін, приземкуваті стовпи центрального нефу, домінування горизонтальних ритмів, важкі вежі, стриманий скульптурний декор.
Сприйняття інтер'єру готичного храму сучасною людиною відрізняється від того містичного екстазу, з яким були пов'язані естетичні переживання людей Середньовіччя. Нам ясно відчувається художня сила, краса і багатство просторових форм і ритмів, що розгортаються подібно до багатоголосної пісні, іноді суворо урочистої, а іноді ліричної, мрійливої і радісної.
Ми знаємо, що, подібно до пірамід Єгипту, подібно до Парфенону в Афінах чи константинопольської Софії, паризький собор Нотр-Дам у тисячоліттях свідчить про ідеали і унікальну художню культуру народу, що створив його.
Собор Нотр-Дам в Реймсі будував з 1211 по 1311 рр. архітектор Жан із Орбе, продовжував Жан де Лу (1236 - 1282 рр.); Гоше із Реймса. Завершив будівництво Робер із Кусі - це вершина французької зрілої готики.
Собор відрізняється більш багатою подрібненою пластикою. Він представляє собою ніби велику кам'яну скульптуру. Головний фасад складається з трьох ярусів з ажурною "розою" посередині і двома могутніми вежами. Проте тут вертикаль легко і в той же час урочисто домінує над горизонталлю, різниця між ярусами майже зникає, а стіна повністю заповнюється витонченою, майже філігранною архітектурою, яка спрямовується вгору.
Ам'єнський собор - найбільш величний і високий готичний собор у Франції: його довжина 145 м, висота склепіння центрального нефу 42,5 м. Ам'єнський собор будувався 40 років з 1218 по 1258 рр., Робером де Люзаршем, Тома де Корлином. Ам'єнський собор часто називають "готичним Парфеноном".
Скульптура готики. Тематикою скульптурних творів, що оздоблюють фасади соборів, є: ♦статуї святих і алегоричні постаті; ♦кращі із них відмічені одухотвореною красою, урочистістю поз і жестів; О в інших частинах будівлі - чисельні світські зображення — сцени праці, сатиричні образи, фантастичні фігури звірів (химери).
Такі собори, як Паризький, Ам'єнський і Шартрський (протягом усього фасаду) нараховують кожен до 2 000 скульптур. Скульптура заповнює соборні портали, поширюється по всьому фасаду, використовуючи кожен виступ, мало не кожну архітектурну деталь.
Не створюючи ідеально прекрасними, як в античній Греції, готичні скульптори показали своїх сучасників, якими вони були у дійсності, без поправок, без узагальнень, намагаючись відобразити пристрасність власних роздумів і сподівань з такою силою і з таким натхненням, що деякі їх образи стали художньою прикрасою епохи.
Пам'ятники готичної скульптури:
1. Химери Собору Паризької Богоматері;
2. Усміхнений ангел. Статуя західного фасаду собору у Реймсі;
3. Зустріч Мари і Єлизавети. Скульптурна група собору у Реймсі;
4. Еккегард і Ута. Скульптурна група Собору в Наумбурзі. Сер.
XIII ст. та інші.
