Крiм багатьох новобудовних збiрникiв, які містили публiкацiї розкопок, у 80-тi рр. вийшов ряд узагальнюючих праць з трипiльської та курганної археологiї Молдови. Серед них слiд видiлити працю В. І. Маркевича, присвячену пiзньо-трипiльським пам'яткам на пiвночi Молдови, яка є своєрiдною енциклопедiєю, де всебiчно вiдтворено не лише iсторiю та хронологiю пам'яток, але й господарську систему, заняття i побут трипiльського населення, його iдеологiю2.
Для праць В. О. Дергачова характерним є охоплення не лише територiї Молдови, а й усього пiзньотри-пiльського ареалу, застосування формально-статистичних методiв для опису та дослiдження трипiльських пам'яток, їх спiввiдношення та періодизації. Разом з I. В. Манзурою B. О. Дергачов у 1991 р. видав звiд поховальних пам'яток пiзнього Трипiлля, який є першою працею такого плану у трипiльськiй iсторiо-графiї.
У цей період також вийшли три великі праці, в яких було узагальнено матеріали по трипільській культурі. Два видання охоплювали терени України, третє – територію поширення трипільської культури в межах СРСР. 1971 р. Побачив світ перший том видання «Археологія Української РСР». Розділ, присвячений трипільській культурі, був написаний шістьома авторами, серед них C. М. Бібіков, Ю. М. Захарук, Збе-нович В. Г., В. О. Круц, Т. Г. Мов-ша, М. М. Шмаглій. Особливістю цього видання стало те, що згадані вище дослідники написали розділи, присвячені типам пам'яток, хронологічним етапам культури, якими вони поглиблено займалися. Це дозволило представити найповніший та найбільш адекватний дійсності синтез даних по Трипіллю на початок 70-х рр. Зокрема вперше трипільські пам'ятки було описано не на основі територіально-хронологічного поділу, як це було у «Периодизации трипольских поселений» Т. С. Пассек (Подністров'я, Побужжя), а в межах виділених на той час типів пам'яток.
Варто згадати також, що виданий у 1971–74рр. тритомник з археології України став першим виданням такого типу на території СРСР, дістав заслужене схвалення серед фахівців і був удостоєний Державної премії УРСР. У другому, російськомовному виданні 1985 р. взяло участь значно менше авторів – дослідників трипільської культури, що помітно позначилося на змісті окремих розділів. Якщо розділ по ранньому етапу трипільської культури, написаний С. М. Бі-біковим та В. Г. Збеновичем, містив результати новітніх досліджень, зокрема відомості про найдавніші поселення, відкриті у Подністров'ї, то решта розділів були написані Т. Г. Мовшею, яка виклала лише власну концепцію щодо трипільських пам'яток середнього та пізнього етапів5. Зауважимо також, що порівняно з першим виданням обсяг розділу по трипільській культурі скоротився на третину.
