У мідному віці відбувається становлення відтворюючих форм господарства землеробства й тваринництва. Носії археологічних культур, які практикували саме ці види діяльності, значно розширюють територію свого проживання насамперед улісостеповій смузі, досягнувши подекуди лівого берега Дніпра. Поруч з ними мешкали нащадки місцевих неолітичних культур, яким були відомі початки відтворюючого господарства. Під впливом своїх сусідів та через інші обставини вони починають ширше практикувати хліборобство й тваринництво, пристосовуючи їх до особливостей екологічних ніш, які вони займали в степах та лісостеповій смузі. Цей процес був складовою частиною виникнення так званого «степового енеоліту».
Населення, що залишило пам'ятки трипільської культури, оволоділо передовими на той час технологіями виробництва продуктів землеробством і тваринництвом. Було вироблено оптимальну в умовах лісостепу переложну систему землекористування. Наявність значних природних ресурсів угідь дала змогу переносити поля (а разом з ними і поселення) на плодючі ґрунти приблизно кожні 50 70 років. Це свідчить про високі знання в галузі агротехніки, наявність календаря, без якого ведення землеробства неможливе.
Певні особливості у господарстві окремих регіонів свідчать про вміння пристосовувати вироблені системи господарювання до конкретних умов, що дозволило певній частині населення пережити екологічну кризу кінця IV тис. до н.е., виробивши нові моделі господарської адаптації, які проіснували в лісостеповій смузі до часів середньовіччя, виявившись досить ефективними як у бронзовому, так і залізному віці. Вражають досягнення трипільців у галузі ремесел металообробки та гончарства. Знання про ковальську обробку міді, режими термообробки та лиття в деяких аспектах не поступаються сучасному рівню у цій галузі. Трипільці впровадили поворотний пристрій у гончарстві, двох'ярусні горна для випалу посуду.
Внесок трипільської цивілізації у спадщину тисячоліть цілком вагомий. Найголовніші з досягнень це закладення основ господарських систем, на базі яких існували суспільства та народи пізніших часів включно до історичних українців. Це основи матеріальної культури тип житла, типи знарядь праці, навички в технології металообробки, гончарства, житлобудування.
Трипільці досягай таких успіхів завдяки своєму розуму й невтомній праці, використовуючи ресурси надзвичайно багатої землі, яку ми сьогодні називаємо Україною. Вони першими довели, що, спираючись на власні сили, тут можна побудувати цивілізацію.
Однак носії трипільської культури своїм прикладом довели також, що ці досягнення можуть бути втрачені. Можна констатувати обмеженість знань та можливостей трипільців, які не знайшли засобів перебороти суспільно-економічну кризу другої половини IV тис. до н. е. і зберегти всі здобутки цивілізації. Вони пішли шляхом регресу економіки до архаїчних моделей, спрощення суспільного життя.
Обраний ними вихід з економічної кризи, з одного боку, можливо, й урятував частину суспільства від голодної смерті, але, з іншого, привів до швидкої (упродовж кількох поколінь) втрати багатьох досягнень цивілізації у галузі суспільного та культурного розвитку. Можливим був інший вихід освоєння нових аграрних технологій, розвиток хліборобства, але ним так і не скористалися, а може, й не змогли цього зробити. Коли занепала економіка, усі яскраві прояви цивілізації протоміста, архітектура, вишуканий мальований посуд, статуетки, орнаменти, знакова система поступово пішли в небуття. Так зникла трипільська цивілізація.
Дослідження економіки трипільських племен стало можливом завдяки не лише археологічним розкопкам, але і великій праці фахівців природничих наук. Спільними зусиллями вдалося розкрити різні сторони повсякденного життя, технологічні досягнення трипільців. В цьому розділі зібрано найбільш вагомі результати досліджень провідними фахівцями окремих галузей трипільської економіки та ремесел. Хліборобство і тваринництво, ремесла давнього населення України в міжному віці завдяки цьому можуть бути представлені досить широко. Головна мета розділу сконцентрувати насамперед фактичний матеріал, як основу для дальших наукових досліджень.
