Щоб зрозуміти ситуацію, яка склалася, в даному випадку слід звернутися до історії розробки хронології для культури Трипілля-Кукутень. Абсолютне датування цієї культури має досить довгу історію. З відкриттям у другій половині ХІХ століття старожитностей культури Трипілля-Кукутень постало питання про абсолютний вік її пам'яток. За цей час кілька поколінь археологів різними методами і засобами намагалися вирішити цю проблему. Використання дат, отриманих методами природничих наук, є поки що останньою ланкою у цьому довгому ланцюжку. Підставою для абсолютного датування на початковому етапі досліджень були порівняння з культурами мальованого посуду Середземномор'я, вік яких визначався у зв'язку із старожитностями, які мали історичне датування (Єгипет, Месопотамія тощо).
Зрозуміло, що такі прив'язки були досить приблизними, зважаючи на наявні в той період джерела. Так, В. О. Городцов відніс трипільську культуру до початку IV тис. до н.е., вважаючи її одночасною з ямною5. Е. Р. Штерн зараховував Трипілля до середини ІІІ тис. до н.е., до мідно-кам'яного віку. Г. Чайльд порівнював ранні ступені Трипілля з давньомінойським ступенем ІІ, датуючи не пізніше 2500 р. до н.е.
У 30–40-ві роки Т. С. Пассек опублікувала хронологічні схеми Трипілля-Кукутень. Частину пам'яток вона віднесла до енеоліту, датувавши між 3000–1700 рр. до н.е., а найпізніші – до епохи бронзи, датувавши між 1700–1400 рр. до н.е. Авторка вважала, що датування трипільських пам'яток має припадати на І-ІІ-ІІІ періоди давньомінойської культури. Пізніше вона уточнила хронологічні рамки Трипілля, визначивши їх відповідно до критської хронології в двох варіантах: максимальному: з ІІІ тис. до 1750 р. до н.е. та мінімальному – з 2500–1750 рр. до н.е.
Т. С. Пассек порівнювала так звані пінтадери з нижніх шарів поселення Аріушд, синхронного, на її думку, з комплексом Кукутень А, з печатками-пінтадерами, поширеними в Єгипті між 2540–2160 рр. до н.е.4 Далі в цій же роботі ранній етап трипільської культури на основі зіставлення з чорною канельованою керамікою з Македонії та Фессалії було датовано початком ІІІ тис. до н.е.5 В іншому місці була запропонована така хронологія Трипілля в абсолютних да-тах6: ранній період, А – 3000– 2700 рр. до н.е; середній період, ВІ, ВІІ – 2700–2100 рр. до н.е; пізній період СІ, СІІ – 2100–1700 рр. до н.е.
Розробка методу радіовуглецевого датування вже на початку 60-х років дала змогу передатувати Трипілля-Кукутень. У 1962 р. Т. С. Пассек на VI міжнародному конгресі доісторичних та протоісторичних наук віднесла ранній період Трипілля до першої половини IV тис. до н.е., середній – до другої половини IV – початку III тис., а пізній – до середини III тис. до н.е.
У 1968 р. у збірці видавництва Ленінградського університету вийшла стаття Л. С. Клейна «О дате карбунского клада (К проблеме абсолютной датировки раннетрипольской культуры». Він вважав, що «радиоуглеродный метод еще находится в стадии становления и сам нуждается в проверке и уточнении по памятникам с достоверной исторической датировкой». Праця Л. С. Клейна – яскравий приклад приклад того, що не може бути правильних хронологічних схем, які отримані завдяки застосуванню тільки типологічного методу, без стратиграфічних спостережень та методів абсолютного датування.
У 1965 р. вийшла праця В. С. Тітова, в 1972 р. – опубліковано всі відомі на той час дати по С14 П. М. Долухановим та В. І. Тимо-фєєвим. У 1974 р. В. Думітреску опублікував п'ять дат для культури Кукутень та велику кількість дат для синхронних культур10.
Вже тоді стало зрозуміло: використання радіовуглецевих дат приведе до поглиблення абсолютного віку Трипілля-Кукутень. Використання ж дендрохронологічних поправок подавнює дати ще більше – на 500–800 років11.
Наприкінці 60-х років ХХ ст. було виявлено необхідність калібрування ізотопних дат С14. Одна з праць того періоду, де було проаналізовано співвідношення каліброваних вуглецевих дат з археологічними даними, належить Є. Неус-тупни. Він переконливо показав хронологічні позиції європейських старожитностей ранньобронзового віку, які давали змогу вийти на історичні дати.
Комплекси культури Баден фаз D та E було синхронізовано з шарами Трої І, пам'ятками РМ І (ранньомінойський) та РЕ-І (ранньоелладський) періодів, що, на думку дослідника, відповідає часу близько 3000 р. до н.е. Стратиграфія Єзеро вказує на те, що культури Гумельниця та Вінча С передують РБВ (ранньобронзовому віку) Егеїди. Датування ранньо-бронзового віку Егеїди може бути встановлене на підставі знахідок під час розкопок Кноссу єгипетських камінних ваз та їх наслідувань, що дає час близько 3000 р. до н. е.
